1. Великий тлумачний словник сучасної мови

караючий

кара́ючий

-а, -е.

Дієприкм. акт. теп. ч. до карати.

|| у знач. прикм. Караюча десниця.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. караючий — кара́ючий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. караючий — КАРА́ЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до кара́ти. Один з гнізда панів Туркулів зумів-таки втекти з-під караючої сокири смерда (Кол., Терен.., 1959, 77). Словник української мови в 11 томах