кивок
киво́к
-вка, ч.
1》 Нахилення голови на знак вітання, згоди тощо.
2》 Одноразовий рух головою, рукою, пальцем, яким кличуть когось або вказують на когось, щось.
3》 Рух кінчика вудлища під натягом волосіні з упійманою рибою.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кивок — киво́к іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кивок — [киевок] киеўка, м. (на) киеўку, мн. киеўки, киеўк'іў Орфоепічний словник української мови
- кивок — КИВО́К, вка́, ч. 1. Нахилення голови на знак вітання, згоди і т. ін. Юнга кивком голови дав згоду (М. Трублаїні); Він привітав Дороша кивком голови (Григорій Тютюнник); Вони по черзі заходили до залу, під ручки, під звуки вальсу... Словник української мови у 20 томах
- кивок — КИВО́К, вка́, ч. 1. Нахилення голови на знак вітання, згоди тощо. Він привітав Дороша кивком голови (Тют., Вир, 1964, 196); Юнга кивком голови дав згоду (Трубл., Лахтак, 1953, 112). Словник української мови в 11 томах