киця

Значення в інших словниках

1. киця — ки́ця іменник жіночого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
2. киця — КИ́ЦЯ, і, ж., розм. Пестлива назва кішки (у 2 знач.), кота. Плакала киця на кухні, Аж їй очиці попухли (І. Франко); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Н. Забіла); Ми щовечора мили лапи нашої киці (Т. Прохасько); * У порівн. Попенко – .. Словник української мови у 20 томах
3. киця — КІ́ШКА (самиця кота), КИ́ЦЬКА, КІ́ТКА розм., КИ́ЦЯ пестл. Завелось у палаці ціле котяче царство: коти й кішки й кошенята (Панас Мирний); Ой їхало весілля під зелену грушку, Два коти за свати, а кицька за дружку (коломийка); — Дивіться... Словник синонімів української мови
4. киця — Ки́ця, -ці, -цею, ки́цю! ки́ці, киць Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. киця — КИ́ЦЯ, і, ж., розм. Пестлива назва кішки. Плакала киця на кухні, Аж їй очиці попухли (Фр., XIII, 1954, 256); Киця Мурка на вікні сидить і носик миє (Забіла, У.. світ, 1960, 6); *У порівн. Попенко — ..у рябій жилетці, у полосатих штанях, пригладжений, як киця (Мирний, І, 1954, 339). Словник української мови в 11 томах