коагулятор

коагуля́тор

-а, ч.

1》 Речовина, що спричинює коагуляцію.

2》 Посудина, апарат, в яких здійснюється коагуляція.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коагулятор — коагуля́тор іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. коагулятор — КОАГУЛЯ́ТОР, а, ч. Апарат для коагуляції тканин, застосовуваний під час хірургічних операцій. Крім скальпеля, для шрамування застосовують гарячий метал, лазер або хірургічний коагулятор (з навч. літ.). Словник української мови у 20 томах