1. Великий тлумачний словник сучасної мови

ковбойка

ковбо́йка

-и, ж.

1》 Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром.

2》 Гостроверхий бриль із широкими полями, загнутими з боків, та ремінцем під підборіддям.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбойка — ковбо́йка іменник жіночого роду сорочка; бриль Орфографічний словник української мови
  2. ковбойка — КОВБО́ЙКА, и, ж. 1. Картата верхня чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром. Ковбойка з відкритим коміром і стрижена голова Дмитрова показувались йому досить нахабними (В. Словник української мови у 20 томах
  3. ковбойка — КОВБО́ЙКА, и, ж. 1. Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром. Його розхристана ковбойка і незалежний вигляд мали б привернути увагу комісії (Ле, Міжгір’я, 1953, 173)... Словник української мови в 11 томах