ковбойка
КОВБО́ЙКА, и, ж.
1. Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром.
Його розхристана ковбойка і незалежний вигляд мали б привернути увагу комісії (Ле, Міжгір’я, 1953, 173);
На ньому легка строката сорочка (такі звуться ковбойками) (Кучер, Прощай.., 1957, 95).
2. Гостроверхий бриль із широкими полями, загнутими з боків, та ремінцем під підборіддям.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковбойка — ковбо́йка іменник жіночого роду сорочка; бриль Орфографічний словник української мови
- ковбойка — -и, ж. 1》 Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром. 2》 Гостроверхий бриль із широкими полями, загнутими з боків, та ремінцем під підборіддям. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковбойка — КОВБО́ЙКА, и, ж. 1. Картата верхня чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром. Ковбойка з відкритим коміром і стрижена голова Дмитрова показувались йому досить нахабними (В. Словник української мови у 20 томах