ковбойка
КОВБО́ЙКА, и, ж.
1. Картата верхня чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром.
Ковбойка з відкритим коміром і стрижена голова Дмитрова показувались йому досить нахабними (В. Підмогильний);
Його розхристана ковбойка і незалежний вигляд мали б привернути увагу комісії (Іван Ле);
На ньому легка строката сорочка (такі звуться ковбойками) (В. Кучер);
– Уявіть тепер, що на ньому яскраво-червона ковбойка, сині тренувальні штани. .. Комір розстебнутий, на могутній шиї – ланцюжок, саморобний, з мідного дроту (А. Кокотюха).
2. Гостроверхий бриль із широкими загнутими з боків полями та ремінцем під підборіддям.
Продаємо стильні капелюхи, ковбойки. Всі головні убори відмінної якості (з мови реклами).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- ковбойка — ковбо́йка іменник жіночого роду сорочка; бриль Орфографічний словник української мови
- ковбойка — -и, ж. 1》 Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром. 2》 Гостроверхий бриль із широкими полями, загнутими з боків, та ремінцем під підборіддям. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ковбойка — КОВБО́ЙКА, и, ж. 1. Верхня картата чоловіча сорочка особливого крою, з відкладним коміром. Його розхристана ковбойка і незалежний вигляд мали б привернути увагу комісії (Ле, Міжгір’я, 1953, 173)... Словник української мови в 11 томах