1. Словник української мови у 20 томах

ковбой

КОВБО́Й, я, ч.

На заході США і Канади – пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах.

Він перечитував Рідів роман про дивні пригоди відважних ковбоїв (М. Упеник);

Пообідали в кафе, далі Едика звабила реклама фільму з дженджуристим ковбоєм на осатанілому коні (Ю. Мушкетик);

Кілька днів тому до залу казино зайшов молодик в одязі ковбоя часів дикого Заходу: на ньому був крислатий капелюх, куртка з китицями (В. Чемерис);

Ковбої, або гаучо – так називають пастухів, що пасуть свої отари верхи на конях по всьому континенту від Канади до Вогняної Землі (з наук.-попул. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбой — ковбо́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ковбой — див. спритний Словник синонімів Вусика
  3. ковбой — -я, ч. У західних штатах США – пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ковбой — Вершник Словник чужослів Павло Штепа
  5. ковбой — ковбо́й (англ. cow-boy, від cow – корова і boy – хлопець) північноамериканський пастух-вершник. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. ковбой — КОВБО́Й, я, ч. У західних штатах США — пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах. Численні асканійські строковики ввижаються їм якимись покірними, чемними, мальовничими ковбоями… (Гончар, Таврія, 1952, 140)... Словник української мови в 11 томах