1. Словник української мови в 11 томах

ковбой

КОВБО́Й, я, ч. У західних штатах США — пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах.

Численні асканійські строковики ввижаються їм якимись покірними, чемними, мальовничими ковбоями… (Гончар, Таврія, 1952, 140);

Він перечитував Рідів роман про дивні пригоди відважних ковбоїв (Уп., Вірші.., 1957, 7).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. ковбой — ковбо́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. ковбой — див. спритний Словник синонімів Вусика
  3. ковбой — -я, ч. У західних штатах США – пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. ковбой — Вершник Словник чужослів Павло Штепа
  5. ковбой — КОВБО́Й, я, ч. На заході США і Канади – пастух-вершник, що пасе табуни коней у степах. Він перечитував Рідів роман про дивні пригоди відважних ковбоїв (М. Словник української мови у 20 томах
  6. ковбой — ковбо́й (англ. cow-boy, від cow – корова і boy – хлопець) північноамериканський пастух-вершник. Словник іншомовних слів Мельничука