коляка

Значення в інших словниках

1. коляка — коля́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. коляка — див. палиця Словник синонімів Вусика
3. коляка — КОЛЯ́КА, и, ж. Збільш. до кіло́к 1. Зінько скочив наперед і встиг ухопиться за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Словник української мови у 20 томах
4. коляка — КОЛЯ́КА, и, ж. Збільш. до кіло́к 1. Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі і з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка (Коцюб., І, 1955, 337); Дід Гаврило забив над глинищем осикову коляку (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
5. коляка — Коля́ка, -ки ж. = кіл. У иншого сокира за поясом, у того коса на плечі, а другий притяг із колякою. К. ЧР. 258. Словник української мови Грінченка