1. Словник української мови у 20 томах

коляка

КОЛЯ́КА, и, ж.

Збільш. до кіло́к 1.

Зінько скочив наперед і встиг ухопиться за коляку, що здоровий чоловік уже піднімав удруге. Вирвав коляку і відстрибнув набік (Б. Грінченко);

Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі і з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка (М. Коцюбинський);

Дід Гаврило забив над глинищем осикову коляку (П. Панч);

Незабаром почувся шум, тріск і він повернувся назад з колякою в руці, від якої пахло живицею (Григір Тютюнник).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коляка — коля́ка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. коляка — див. палиця Словник синонімів Вусика
  3. коляка — -и, ж. Збільш. до кілок 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коляка — КОЛЯ́КА, и, ж. Збільш. до кіло́к 1. Одним зручним скоком Соломія опинилась на березі і з такою легкістю витягла з тину коляку, мовби то була застромлена дитиною ломачка (Коцюб., І, 1955, 337); Дід Гаврило забив над глинищем осикову коляку (Панч, Гомон. Словник української мови в 11 томах
  5. коляка — Коля́ка, -ки ж. = кіл. У иншого сокира за поясом, у того коса на плечі, а другий притяг із колякою. К. ЧР. 258. Словник української мови Грінченка