компетенція

Значення в інших словниках

1. компетенція — компете́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. компетенція — Коло повноважень якого-небудь органу або посадової особи: коло питань, у яких дана особа має пізнання, досвід. англ. competence; нім. Kompetenz f=; угор. kompetencia; рос. компетенция. Словник із соціальної роботи
3. компетенція — [компеитен'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
4. компетенція — Правообсяг Словник чужослів Павло Штепа
5. компетенція — КОМПЕТЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Добра обізнаність із чим-небудь. Хто з приємністю і сяким-таким зрозумінням прочитає літературний твір на чужій мові, особливо близькій до рідної.., береться до перекладання. Особливої компетенції до сього, здається, непотрібно (І. Словник української мови у 20 томах
6. компетенція — компете́нція (лат. competentia, від compete – взаємно прагну; відповідаю, підходжу) коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід. Словник іншомовних слів Мельничука
7. компетенція — Компете́нція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. компетенція — КОМПЕТЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Добра обізнаність із чим-небудь. Хто з приємністю і сяким-таким зрозумінням прочитає літературний твір на чужій мові, особливо близькій до рідної.., береться до перекладання. Особливої компетенції до сього, здається, непотрібно (Фр. Словник української мови в 11 томах
9. компетенція — рос. компетенция 1. Сукупність повноважень (прав і обов'язків), якими у певній галузі діяльності наділені установи, підприємства, організації або службові особи. Eкономічна енциклопедія