компетенція

рос. компетенция

1. Сукупність повноважень (прав і обов'язків), якими у певній галузі діяльності наділені установи, підприємства, організації або службові особи. К. визначається актами, що видають у межах наданих їм прав ті чи інші органи державної влади, державного управління, громадських організацій щодо тієї ролі, яку відіграють ці установи, підприємства, організації та службові особи, а також стосовно завдань, що перед ними стоять. Так, К. місцевих органів влади визначають Конституція України, закони і укази; К. підприємств, організацій, об'єднань тощо — закони, укази, акти, видані і ухвалені органами державного управління. 2. Коло питань, у яких дана особа має знання, досвід.

Джерело: Eкономічна енциклопедія на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. компетенція — компете́нція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. компетенція — Коло повноважень якого-небудь органу або посадової особи: коло питань, у яких дана особа має пізнання, досвід. англ. competence; нім. Kompetenz f=; угор. kompetencia; рос. компетенция. Словник із соціальної роботи
  3. компетенція — [компеитен'ц'ійа] -йі, ор. -йеійу Орфоепічний словник української мови
  4. компетенція — -ї, ж. 1》 Добра обізнаність із чим-небудь. 2》 Коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. компетенція — Правообсяг Словник чужослів Павло Штепа
  6. компетенція — КОМПЕТЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Добра обізнаність із чим-небудь. Хто з приємністю і сяким-таким зрозумінням прочитає літературний твір на чужій мові, особливо близькій до рідної.., береться до перекладання. Особливої компетенції до сього, здається, непотрібно (І. Словник української мови у 20 томах
  7. компетенція — компете́нція (лат. competentia, від compete – взаємно прагну; відповідаю, підходжу) коло повноважень якої-небудь організації, установи або особи; коло питань, в яких дана особа має певні повноваження, знання, досвід. Словник іншомовних слів Мельничука
  8. компетенція — Компете́нція, -ції, -цією Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. компетенція — КОМПЕТЕ́НЦІЯ, ї, ж. 1. Добра обізнаність із чим-небудь. Хто з приємністю і сяким-таким зрозумінням прочитає літературний твір на чужій мові, особливо близькій до рідної.., береться до перекладання. Особливої компетенції до сього, здається, непотрібно (Фр. Словник української мови в 11 томах