комірчик

комі́рчик

-а, ч.

Зменш. до комірець.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комірчик — комі́рчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. комірчик — КОМІ́РЧИК, а, ч. Зменш. до коміре́ць. А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки, якісь комірчики та стьожечки (І. Нечуй-Левицький); Часом він стає перед широким вікном магазину, під брезентовим дашком... Словник української мови у 20 томах
  3. комірчик — КОМІ́РЧИК, а, ч. Зменш. до коміре́ць. А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки, якісь комірчики та стьожечки (Н.-Лев., І, 1956, 121); Комір-чик світлої, дбайливо випрасуваної сорочки вибивався з-під піджака (Собко, Справа.., 1959, 48). Словник української мови в 11 томах