1. Словник української мови у 20 томах

комірчик

КОМІ́РЧИК, а, ч.

Зменш. до коміре́ць.

А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки, якісь комірчики та стьожечки (І. Нечуй-Левицький);

Часом він стає перед широким вікном магазину, під брезентовим дашком, і довго стоїть та дивиться на комірчики, краватки дешевої галантерії (В. Винниченко);

Попереду шкандибав старикан у чорному пальто [пальті] з оксамитовим комірчиком (М. Йогансен);

Комірчик світлої, дбайливо випрасуваної сорочки вибивався з-під піджака (В. Собко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. комірчик — комі́рчик іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. комірчик — -а, ч. Зменш. до комірець. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. комірчик — КОМІ́РЧИК, а, ч. Зменш. до коміре́ць. А там ще як почнуть [дочки] вигадувати свої витребеньки, якісь комірчики та стьожечки (Н.-Лев., І, 1956, 121); Комір-чик світлої, дбайливо випрасуваної сорочки вибивався з-під піджака (Собко, Справа.., 1959, 48). Словник української мови в 11 томах