контамінація

контаміна́ція

-ї, ж.

1》 Змішування двох або кількох подій під час розповіді.

|| літ. Вкраплювання подробиць однієї події до іншої, одного літературного твору до іншого.

2》 лінгв. Виникнення нового слова, його форми або виразу внаслідок зближення, поєднання частин двох подібних слів, форм, виразів.

3》 Потрапляння в певне середовище будь-якого домішку, який змінює властивості цього середовища.

4》 псих. Злиття двох або більше схожих за змістом слів або понять в одне.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. контамінація — контаміна́ція іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. контамінація — Контаминация — contamination — Kontamination — процес забруднення або зміни складу магматичних г.п. порід під дією асиміляції (захоплення і переробки) магмою бокових осадових і метаморфічних порід іншого, ніж материнська магма складу. Гірничий енциклопедичний словник
  3. контамінація — Мішанина Словник чужослів Павло Штепа
  4. контамінація — КОНТАМІНА́ЦІЯ, ї, ж. 1. книжн. Змішування, суміщення, поєднання чогось із чим-небудь. Постмодернізм утворює контамінацію зі стилів попередніх епох, викликаючи алюзії з найрізноматнішими класичними творами, використовуючи цитату як художній прийом (В. Словник української мови у 20 томах
  5. контамінація — • контамінація (від лат. contaminatio — зіткнення, об'єднання, змішування) 1) У літературознавстві — перенесення окремих подій, образів, мотивів і сцен з одного твору в інший. Напр. Українська літературна енциклопедія
  6. контамінація — контаміна́ція (лат. contaminatio – забруднення, змішування, від contamino – забруднюю) 1. Утворення нового слова або виразу об’єднанням двох синонімічних чи близьких за звучанням слів (напр., «хилитати» від «хитати» й «хилити»). Словник іншомовних слів Мельничука
  7. контамінація — КОНТАМІНА́ЦІЯ, ї, ж. 1. Змішування двох або кількох подій під час розповіді; // літ. Вкраплювання подробиць однієї події до іншої, одного літературного твору до іншого. 2. лінгв. Словник української мови в 11 томах