кордон
кордо́н
-у, ч.
1》 Межа, що розділяє території держав.
|| Межа між чим-небудь. Етнічні кордони.
За кордон — до іншої держави.
За кордоном — у якій-небудь іншій державі; не в межах своєї держави.
З-за кордону — з іншої держави.
2》 Прикордонна або інша військова сторожа.
3》 Лісова сторожа й охорона заповідників.
4》 Рівномірне розташування армії невеликими загонами в одну лінію.
5》 біол. Спосіб формування плодових дерев, при якому стовбуру і основним гілкам надають суворо витягнутої форми (вертикальної або горизонтальної).
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- кордон — кордо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- кордон — (лінія розмежування) межа, д. границя, гряниця, д. рубіж, п! ВОДОДІЛ. Словник синонімів Караванського
- кордон — [кордон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
- кордон — КОРДО́Н, у, ч. 1. Лінія, що розділяє території сусідніх держав. – Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? – Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (М. Словник української мови у 20 томах
- кордон — кордо́н (від франц. cordon – мотузка; розтягнуте розташування військ) 1. В широкому розумінні – межа, в т. ч. державна. 2. Загін прикордонної охорони і місце його розташування. 3. Лісова сторожа й охорона заповідників. Словник іншомовних слів Мельничука
- кордон — КОРДО́Н (межа, що розділяє території двох держав), РУБІ́Ж, МЕЖА́ розм.; ЛІ́НІЯ заст. (перев. з укріпленнями). — Прямо на кордоні станьте, і щоб птиця не пролетіла! Чуєте? (О. Довженко); — Козаче, глянь: он віддалі Рубіж Московської землі (М. Словник синонімів української мови
- кордон — Кордо́н, -ну; -до́ни, -нів; за кордо́ном; з-за кордо́ну Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- кордон — КОРДО́Н, у, ч. 1. Межа, що розділяє території держав. — Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? — Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
- кордон — (нім., фр. — поворозка) 1. Горизонтальна тяга узагальненого профілю, що розділяє яруси, поверхи і часто має значний виніс. 2. Карниз на фортечній споруді. 3. Парапет басейна або фонтана у садово-парковому мистецтві. Архітектура і монументальне мистецтво
- кордон — Кордо́н, -ну м. Граница, кордонъ. Від цісарського (астріяцького) кордону їдуть підзамчем.... а далі мостом. Св. Л. 214. Ой звідкіль ти? — З-за кордону. Грин. III. 673. Словник української мови Грінченка