1. Словник української мови в 11 томах

кордон

КОРДО́Н, у, ч.

1. Межа, що розділяє території держав.

— Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? — Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Коцюб., І, 1955, 365);

Розвалилася панська Польща, зник назавжди ненависний кордон на Збручі (Козл., Сонце.., 1957, 108);

Південні кордони України на великому протязі омиваються Азовським і Чорним морями (Наука.., 7, 1956, 13);

// Межа між чим-небудь.

Річка Сугаклей.. була кордоном поміж двома районами (Ю. Янов., II, 1954, 154);

Етнічні кордони.

За кордо́н — до чужоземної держави.

— Князь Костянтин надумав вирядити мене за кордон як найкращого учня (Тулуб, Людолови, І, 1957, 70);

За кордо́ном — у якій-небудь чужоземній державі; не в межах своєї держави.

Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном (Коцюб., III, 1956, 363);

З-за кордо́ну — з чужоземної держави.

Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли (Щог., Поезії, 1958, 369).

2. рідко. Прикордонна або інша військова сторожа.

Тим часом Василь, проскочивши крізь москальський кордон, кинувся прямо у горниці (Мирний, IV, 1955, 197).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кордон — кордо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кордон — (лінія розмежування) межа, д. границя, гряниця, д. рубіж, п! ВОДОДІЛ. Словник синонімів Караванського
  3. кордон — [кордон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. кордон — -у, ч. 1》 Межа, що розділяє території держав. || Межа між чим-небудь. Етнічні кордони. За кордон — до іншої держави. За кордоном — у якій-небудь іншій державі; не в межах своєї держави. З-за кордону — з іншої держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кордон — КОРДО́Н, у, ч. 1. Лінія, що розділяє території сусідніх держав. – Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? – Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (М. Словник української мови у 20 томах
  6. кордон — кордо́н (від франц. cordon – мотузка; розтягнуте розташування військ) 1. В широкому розумінні – межа, в т. ч. державна. 2. Загін прикордонної охорони і місце його розташування. 3. Лісова сторожа й охорона заповідників. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. кордон — КОРДО́Н (межа, що розділяє території двох держав), РУБІ́Ж, МЕЖА́ розм.; ЛІ́НІЯ заст. (перев. з укріпленнями). — Прямо на кордоні станьте, і щоб птиця не пролетіла! Чуєте? (О. Довженко); — Козаче, глянь: он віддалі Рубіж Московської землі (М. Словник синонімів української мови
  8. кордон — Кордо́н, -ну; -до́ни, -нів; за кордо́ном; з-за кордо́ну Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. кордон — (нім., фр. — поворозка) 1. Горизонтальна тяга узагальненого профілю, що розділяє яруси, поверхи і часто має значний виніс. 2. Карниз на фортечній споруді. 3. Парапет басейна або фонтана у садово-парковому мистецтві. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. кордон — Кордо́н, -ну м. Граница, кордонъ. Від цісарського (астріяцького) кордону їдуть підзамчем.... а далі мостом. Св. Л. 214. Ой звідкіль ти? — З-за кордону. Грин. III. 673. Словник української мови Грінченка