кордон

КОРДО́Н, у, ч.

1. Лінія, що розділяє території сусідніх держав.

– Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? – Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (М. Коцюбинський);

Відтоді, як передові частини перейшли кордон і зникли за горбатими висотами чужої землі, минуло вже кілька днів (О. Гончар);

Загін блукав в околицях озера Комо біля швейцарського кордону (Ю. Винничук);

Я трохи очухався щойно перед австрійським кордоном (Ю. Андрухович);

// Умовна лінія, що розділяє суміжні території (області, володіння, ділянки і т.п.); межа між чим-небудь.

Річка Сугаклей .. була кордоном поміж двома районами (Ю. Яновський);

Зв'язавши личчям чоботи і перекинувши їх через плече, Юстинка знову бреде босоніж по кордону між полем і лісом (В. Бабляк);

Сухий .. звук [клацання] стоїть у вухах: шлагбаум опустився, переділивши кордоном дотепер спільну територію (Г. Вдовиченко);

Природна вiдкритiсть i незахищенiсть етнiчних кордонiв України робили її територiю об'єктом зазiхань далеких та близьких сусiдiв (з наук. літ.).

2. перен. Те, що відділяє, відрізняє і т. ін. одне від одного, розмежовує що-небудь; грань (див. грань¹ 1).

Що таке славнозвісний тверезий чи здоровий глузд? Де провести кордон між глуздом і безглуздям? (О. Бердник);

// Те, що обмежує поширення, вплив, розвиток чого-небудь.

Скільки часу буде потрібно космічній плісені, щоб подолати .. відстань? .. Вона не знатиме меж і кордонів, як ота атомна радіація. І вона загрожуватиме вже всьому людству!.. (В. Владко).

3. Прикордонна або інша військова сторожа; варта (у 1 знач.).

Тим часом Василь, проскочивши крізь москальський кордон, кинувся прямо у горниці (Панас Мирний);

Козаки й січовики .. мали “уходи”, місця для промислів .. Боронились “уходи” кордонами козаків в дві зміни (осінню й весняну) (Леся Українка);

– Навколо зловісного міста виставили ми надійні кордони, але, боюся, мертва вже сторожа (Д. Білий);

Коли, бувало, їде якась персона з цісарського палацу, тоді .. крізь військовий кордон нікого не пропускали (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).

4. біол. Спосіб формування плодових дерев, коли стовбуру й основним гілкам надають суворо витягнутої форми.

Переваги кордону стосовно інших форм полягають у тому, що він дає змогу саджати дерева дуже щільно одне до одного й розташовувати їхню крону нижче до землі (з наук. літ.).

Пору́шник кордо́ну див. пору́шник;

Пору́шувати / пору́шити кордо́н див. пору́шувати.

○ (1) За кордо́н (заст. за грани́цю), у знач. присл. – за межі батьківщини, в іноземну державу.

В Насті на очах виступили сльози, неначе вона вже збиралась виїжджати з Густавом в далекий край, за границю (І. Нечуй-Левицький);

Не знаю, як в Англію, але куди-небудь за границю в гори я таки, може, зберусь (Леся Українка);

– Знаєте, скільки хліба вивозили ми за кордон? (А. Головко);

– Князь Костянтин надумав вирядити мене за кордон як найкращого учня (З. Тулуб);

(2) За кордо́ном, у знач. присл. – в іноземній державі; за межами батьківщини.

Запізнився з одповіддю через те, що живу зараз за кордоном (М. Коцюбинський);

Для Креве був приготований закордонний паспорт з усіма візами. Крім того, незнайомець запропонував йому вигідну посаду за кордоном (М. Йогансен);

[Лiда:] Вiдомий художник. Його роботи експонуються на виставках, навiть за кордоном. Талант! (О. Коломієць);

(3) З-за кордо́ну, у знач. присл. – з іноземної держави; з-за меж батьківщини.

Примх, іграшок і розкошей З-за кордону не везли (Я. Щоголів);

– Звідки прибув її син? – З-за кордону. І не намагайтеся вивідати щось більше – це велика таємниця (Ю. Винничук);

[Глостер:] Що чути з-за кордону? [Гастінгс:] Новин немає гірших там, ніж дома: Король хворіє, слабне і нудьгує, Бояться вже за нього лікарі (Борис Тен, пер. з тв. В. Шекспіра).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. кордон — кордо́н іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. кордон — (лінія розмежування) межа, д. границя, гряниця, д. рубіж, п! ВОДОДІЛ. Словник синонімів Караванського
  3. кордон — [кордон] -ну, м. (на) -н'і, мн. -ние, -н'іў Орфоепічний словник української мови
  4. кордон — -у, ч. 1》 Межа, що розділяє території держав. || Межа між чим-небудь. Етнічні кордони. За кордон — до іншої держави. За кордоном — у якій-небудь іншій державі; не в межах своєї держави. З-за кордону — з іншої держави. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. кордон — кордо́н (від франц. cordon – мотузка; розтягнуте розташування військ) 1. В широкому розумінні – межа, в т. ч. державна. 2. Загін прикордонної охорони і місце його розташування. 3. Лісова сторожа й охорона заповідників. Словник іншомовних слів Мельничука
  6. кордон — КОРДО́Н (межа, що розділяє території двох держав), РУБІ́Ж, МЕЖА́ розм.; ЛІ́НІЯ заст. (перев. з укріпленнями). — Прямо на кордоні станьте, і щоб птиця не пролетіла! Чуєте? (О. Довженко); — Козаче, глянь: он віддалі Рубіж Московської землі (М. Словник синонімів української мови
  7. кордон — Кордо́н, -ну; -до́ни, -нів; за кордо́ном; з-за кордо́ну Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. кордон — КОРДО́Н, у, ч. 1. Межа, що розділяє території держав. — Тебе зранено, синку, чи не з ляхами бився? — Ні, дідусю, то мене москаль встрелив, як я кордон переходив (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
  9. кордон — (нім., фр. — поворозка) 1. Горизонтальна тяга узагальненого профілю, що розділяє яруси, поверхи і часто має значний виніс. 2. Карниз на фортечній споруді. 3. Парапет басейна або фонтана у садово-парковому мистецтві. Архітектура і монументальне мистецтво
  10. кордон — Кордо́н, -ну м. Граница, кордонъ. Від цісарського (астріяцького) кордону їдуть підзамчем.... а далі мостом. Св. Л. 214. Ой звідкіль ти? — З-за кордону. Грин. III. 673. Словник української мови Грінченка