кордонний

КОРДО́ННИЙ, а, е.

1. Прикм. до кордо́н 1; який позначає лінію кордону.

Це – кордон!.. Який же це кордон! А де ж смугасті шлагбауми, де вартові, де кордонні стовпи? (Б. Антоненко-Давидович);

Вони спізнилися: домовлені люди, що повинні були провести через кордонну смугу, десь зникли (В. Барка);

// Такий, як на кордоні.

Доля, що стільки бачила і терпіла глум, .. змусить узріти годину, від якої вони так ховались, розширювали збройні союзи, посилювали кордонну суворість (Є. Пашковський).

2. Прикм. до кордо́н 3.

Місце було небезпечне – тут раз у раз вешталась кордонна сторожа (М. Коцюбинський);

Холодний зброї блиск, от перше привітання, Кордонні вартові непривітні... (Леся Українка);

– Мене сюди завели, – зауважив спокійно Чайка. – Хто? – А я знаю? Хлопці. Ваші ж, певне.. – Ото лихо! Заводять, не питаючись. А тут зараз кордонна варта. Як попадешся, лиха не обберешся... (Д. Бузько).