коректура

коректу́ра

-и, ж.

1》 тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору.

2》 Те саме, що коректа 1).

3》 Виправлення помилок в облікових записах через закреслювання неправильного запису та внесення потрібного.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

коректура — коректу́ра іменник жіночого роду виправляння помилок у відбитках друкарського набору Орфографічний словник української мови
коректура — див. КОРЕКТА. Словник синонімів Караванського
коректура — КОРЕКТУ́РА, и, ж. 1. тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору. Чому ти не спитала його [Славинського], як думає він з коректурою перекладів з Гейне (Леся Українка); Він став переглядати гранки. Читав, механічно правив коректуру (А. Словник української мови у 20 томах
коректура — коректу́ра, коре́кта (від лат. correctura – виправлення) 1. Виправлення помилок, помічених на відбитку з друкарського набору. 2. Відбиток з друкарського набору, призначений для виправлення помилок. Словник іншомовних слів Мельничука
коректура — Коректу́ра = коре́кта, -ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
коректура — КОРЕКТУ́РА, и, ж. 1. тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору. Учора видержав [зробив] першу коректуру від 18 до 27 сторони (Мирний, V, 1955, 397); [Михайло:] Я закінчу коректуру і тоді піду додому (Сміл., Сад, 1952, 341). Словник української мови в 11 томах
коректура — рос. корректура спосіб виправлення помилок в облікових записах. Помилковий запис закреслюється так, щоб його можна було читати, а поряд з ним робиться потрібний запис. Відповідальний за ведення даного облікового реєстру помічає, що виправленому слід вірити і стверджує своїм підписом. Eкономічна енциклопедія