коректура

КОРЕКТУ́РА, и, ж.

1. тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору.

Учора видержав [зробив] першу коректуру від 18 до 27 сторони (Мирний, V, 1955, 397);

[Михайло:] Я закінчу коректуру і тоді піду додому (Сміл., Сад, 1952, 341).

2. Те саме, що коре́кта 1.

Я хотів би переглянути перед друком рукописи. В коректурі трудніше (Коцюб., III, 1956, 374);

За столом, заваленим книжками.., коректурами й рукописами, сиділи двоє: Драгоманов і Павлик (Кол., Терен.., 1959, 323).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

коректура — коректу́ра іменник жіночого роду виправляння помилок у відбитках друкарського набору Орфографічний словник української мови
коректура — див. КОРЕКТА. Словник синонімів Караванського
коректура — -и, ж. 1》 тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору. 2》 Те саме, що коректа 1). 3》 Виправлення помилок в облікових записах через закреслювання неправильного запису та внесення потрібного. Великий тлумачний словник сучасної мови
коректура — КОРЕКТУ́РА, и, ж. 1. тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору. Чому ти не спитала його [Славинського], як думає він з коректурою перекладів з Гейне (Леся Українка); Він став переглядати гранки. Читав, механічно правив коректуру (А. Словник української мови у 20 томах
коректура — коректу́ра, коре́кта (від лат. correctura – виправлення) 1. Виправлення помилок, помічених на відбитку з друкарського набору. 2. Відбиток з друкарського набору, призначений для виправлення помилок. Словник іншомовних слів Мельничука
коректура — Коректу́ра = коре́кта, -ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
коректура — рос. корректура спосіб виправлення помилок в облікових записах. Помилковий запис закреслюється так, щоб його можна було читати, а поряд з ним робиться потрібний запис. Відповідальний за ведення даного облікового реєстру помічає, що виправленому слід вірити і стверджує своїм підписом. Eкономічна енциклопедія