1. Словник української мови у 20 томах

коректура

КОРЕКТУ́РА, и, ж.

1. тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору.

Чому ти не спитала його [Славинського], як думає він з коректурою перекладів з Гейне (Леся Українка);

Він став переглядати гранки. Читав, механічно правив коректуру (А. Головко);

[Михайло:] Я закінчу коректуру і тоді піду додому (Л. Смілянський);

* Образно. Життя іде і все без коректур, і як напишеш, так уже і буде (Л. Костенко).

2. Те саме, що коре́кта 1.

Я хотів би переглянути перед друком рукописи. В коректурі трудніше (М. Коцюбинський);

За столом, заваленим книжками.., коректурами й рукописами, сиділи двоє: Драгоманов і Павлик (П. Колесник);

– Не турбуйтесь, все гаразд буде, Маріє Олександрівно, дорогесенька ви наша. Себе тільки бережіть, одужуйте. А я коректуру вичитаю і одразу книжки надішлю (О. Іваненко);

Треба було поспішати – можна внести останні виправлення в коректуру своєї книги “Проблеми лікування раку” (М. Дашкієв).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коректура — коректу́ра іменник жіночого роду виправляння помилок у відбитках друкарського набору Орфографічний словник української мови
  2. коректура — див. КОРЕКТА. Словник синонімів Караванського
  3. коректура — -и, ж. 1》 тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору. 2》 Те саме, що коректа 1). 3》 Виправлення помилок в облікових записах через закреслювання неправильного запису та внесення потрібного. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. коректура — коректу́ра, коре́кта (від лат. correctura – виправлення) 1. Виправлення помилок, помічених на відбитку з друкарського набору. 2. Відбиток з друкарського набору, призначений для виправлення помилок. Словник іншомовних слів Мельничука
  5. коректура — Коректу́ра = коре́кта, -ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. коректура — КОРЕКТУ́РА, и, ж. 1. тільки одн. Виправляння помилок у відбитках друкарського набору. Учора видержав [зробив] першу коректуру від 18 до 27 сторони (Мирний, V, 1955, 397); [Михайло:] Я закінчу коректуру і тоді піду додому (Сміл., Сад, 1952, 341). Словник української мови в 11 томах
  7. коректура — рос. корректура спосіб виправлення помилок в облікових записах. Помилковий запис закреслюється так, щоб його можна було читати, а поряд з ним робиться потрібний запис. Відповідальний за ведення даного облікового реєстру помічає, що виправленому слід вірити і стверджує своїм підписом. Eкономічна енциклопедія