1. Великий тлумачний словник сучасної мови

купчик

ку́пчик

-а, ч., зневажл.

Зменш. до купець 1).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. купчик — ку́пчик іменник чоловічого роду, істота зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. купчик — КУ́ПЧИК, а, ч., зневажл. Купець (у 1 знач.), перев. хитрий, нечесний. Були там купчики проворні, Що їздили по ярмаркам [ярмарках] І на аршинець на підборний Поганий продавали крам (І. Котляревський); Панок каже: “Я звусь Лукич. Я не купчик, підрядчик” (І. Словник української мови у 20 томах
  3. купчик — КУ́ПЧИК, а, ч., зневажл. Зменш. до купе́ць 1. Були там купчики проворні. Що їздили по ярмаркам [ярмарках] І на аршинець на підборний Поганий продавали крам (Котл., І, 1952, 137); Панок каже: «Я звусь Лукич. Я не купчик, підрядчика (Фр. Словник української мови в 11 томах
  4. купчик — Купчик, -ка́ м. Покупатель. Учора купчик приходив, — чи не продам меду. Лебед. у. --------------- Купчик, -ка м. ум. отъ купе́ць. Словник української мови Грінченка