1. Великий тлумачний словник сучасної мови

куритися

кури́тися

I -иться, недок.

1》 Те саме, що куріти I.

|| Про ароматичні речовини.

2》 над чим, з чого, безос. Підніматися клубками вгору (про дим).

3》 Виділяти випари, пар; оповиватися туманом; парувати.

4》 Вкриватися вихорами пилу, снігу тощо.

II куриться, безос.

Про наявність бажання або можливість курити (див. курити I 1)).

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. куритися — кури́тися 1 дієслово недоконаного виду куріти кури́тися 2 дієслово недоконаного виду про наявність бажання або можливість курити безос. Орфографічний словник української мови
  2. куритися — (димом) куріти, диміти|ся|, димувати; (парою) парувати; (тліти) жевріти; (про димки, запахи) стелитися. Словник синонімів Караванського
  3. куритися — КУРИ́ТИСЯ¹, и́ться, недок. 1. Те саме, що куріти¹. Кинулись люди додому, а дома Діло вже здіяв огонь та солома. Тільки одно там небоги й застали: Попіл курився та печі стирчали... (Я. Словник української мови у 20 томах
  4. куритися — кури́тися: ◊ ку́рися тобі́ з-під носа ти брешеш (ст) Лексикон львівський: поважно і на жарт
  5. куритися — не горі́ти і не кури́тися до чого. Бути байдужим до чого-небудь. Одне слово, до науки не горів і не курився (Ю. Шовкопляс). Фразеологічний словник української мови
  6. куритися — ДИМИ́ТИ (ДИМІ́ТИ) (виділяти, випускати дим), ДИМИ́ТИСЯ (ДИМІ́ТИСЯ), КУРІ́ТИ (КУРИ́ТИ), КУРІ́ТИСЯ (КУРИ́ТИСЯ), ЧАДИ́ТИ (ЧАДІ́ТИ), ДИМУВА́ТИ розм., КАДИ́ТИ розм.; КОПТІ́ТИ (густо, з кіпоттю). На обрії димить пароплав (О. Словник синонімів української мови
  7. куритися — Кури́тися, -рю́ся, ку́ришся, -риться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. куритися — КУРИ́ТИСЯ¹, и́ться, недок. 1. Те саме, що курі́ти¹. Кинулись люди додому, а дома Діло вже здіяв огонь та солома. Тільки одно там небоги й застали: Попіл курився та печі стирчали… (Щог. Словник української мови в 11 томах
  9. куритися — Куритися, -рю́ся, -ришся гл. 1) Куриться (о табакѣ). Чогось у мене не куриться, — чи табак не сухий, чи що. 2) Пылиться. Не жаль мені доріженьки, що куриться курно. Мет. 22. 3) Дымиться. Зеленая ліщинонько, чом не гориш, та все куришся? н. Словник української мови Грінченка