курище

Значення в інших словниках

1. курище — ку́рище іменник середнього роду вогнище діал. кури́ще іменник середнього роду курява Орфографічний словник української мови
2. курище — див. вогнище; пил Словник синонімів Вусика
3. курище — КУРИ́ЩЕ, а, с. 1. Велика курява. – Не бачиш – ніхто не їде? – Я бачу, – відповіла сестра Анна,– курище, що сунеться аж ген з того боку (з казки); Спершу в курищі, видно було, маячило щось чорне, а чимдалі... Словник української мови у 20 томах
4. курище — ВО́ГНИЩЕ (купа дров, хмизу і т. ін., що горить), БАГА́ТТЯ, ВОГО́НЬ, О́ГНИЩЕ розм., ОГО́НЬ розм., ВО́ГНИСЬКО розм., ВА́ТРА діал., ВА́ТРИЩЕ діал.; КУ́РИВО рідше, КУ́РИЩЕ діал. (димне для обкурювання). Словник синонімів української мови
5. курище — КУ́РИЩЕ, а, с., діал. Вогнище, розкладене для обкурювання чого-небудь. — Давай-но сядьмо, Силантію, он там біля залишеного козаками курища від комарів, бо кляте зілля заїдає зовсім (Ле, Побратими, 1954, 27)... Словник української мови в 11 томах
6. курище — Курище, -ща с. 1) Облако дыму, пыли. Од диму сонце закаптилось, курище к небу донеслось. Котл. Ен. 2) (Съ удареніемъ на первомъ слогѣ). Дымящійся костеръ. Богуславъ. Словник української мови Грінченка