легато
лега́то
муз.
1》 невідм., с. Перехід від одного звука до іншого без перерви; плавне виконання; прот. стакато.
2》 присл. Плавно переходячи від однієї ноти до іншої.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- легато — лега́то 1 прислівник спосіб виконання незмінювана словникова одиниця лега́то 2 іменник середнього роду перехід від одного звука до іншого без перерви; плавне виконання Орфографічний словник української мови
- легато — (іт. lеgato — зв’язано, злито) — таке виконання, коли перехід від одного звуку до іншого відбувається зв’язано, без перерви між ними. Л. — один з основних видів артикуляції й штрихів. Графічно позначається дугоподібною рискою — лігою, яка з’єднує необхідні ноти. (Додаток VIII)/ Словник-довідник музичних термінів
- легато — ЛЕГА́ТО, муз. 1. невідм., с. Перехід від одного звука до іншого без перерви; плавне виконання; протилежне стакато. Помітно зближує поліські пісні з білоруськими манера виконання давніх протяжних пісень, зокрема підкреслене легато... Словник української мови у 20 томах
- легато — лега́то (італ. legato, букв. – зв’язаний) муз. безвідривний, плавний перехід одного звука в інший. Протилежне – стаккато. Словник іншомовних слів Мельничука
- легато — ЛЕГА́ТО, муз. 1. невідм., с. Перехід від одного звука до іншого без перерви; плавне виконання; протилежне стаккато. Помітно зближує поліські пісні з білоруськими манера виконання давніх протяжних пісень, зокрема підкреслене легато... Словник української мови в 11 томах