лихач
лиха́ч
-а, ч., розм.
1》 Нестримно, нерозсудливо смілива людина.
2》 заст. Візник екіпажа з баским конем, а також сам екіпаж із таким конем.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- лихач — лиха́ч іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- лихач — див. удалий, безшабашний Словник чужослів Павло Штепа
- лихач — ЛИХА́Ч, а́, ч., розм. 1. Водій, що заради вихваляння або задоволення практикує швидку й ризиковану їзду. – Обіцяєш, а потім... Сказано ж: натура – як у тура! Всією натурою лихач і порушник... (О. Словник української мови у 20 томах
- лихач — ЛИХА́Ч, а́, ч., розм. 1. Нестримно, нерозсудливо смілива людина. — Даю тобі вірне, непорушне слово: буду витриманий комсомолець, а не лихач! (Ю. Янов., І, 1954, 177). 2. заст. Візник екіпажа з баским конем, а також самий екіпаж з таким конем. Словник української мови в 11 томах