лопатися

ло́патися

-ається, недок.

1》 Тріснувши, ділитися на шматки; розламуватися, розбиватися.

|| Те саме, що репатися.

|| Звільнятися від верхніх покривів, розриваючи їх унаслідок зростання, визрівання (про бруньки, овочі тощо).

|| Розриваючи зовнішню оболонку, вибухати; розриватися.

|| Рватися, тріскатися внаслідок сильного натягування (про дроти, струни тощо).

|| Розлазитися, рватися, звичайно на швах (про що-небудь старе, поношене).

2》 перен. Зазнавати поразки, невдачі, краху; руйнуватися.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лопатися — ло́патися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. лопатися — Лускати, лускатися, тріскати, тріскатися; (- кору) репати|ся|; (- бомбу) розриватися; (- струни) рватися; (- одяг) розлазитися, рватися. Словник синонімів Караванського
  3. лопатися — ЛО́ПАТИСЯ, ається, недок. 1. Тріснувши, ділитися на шматки. Сипався з гілля дерев іней, льодок на калюжах лопався, тріщав (С. Скляренко); // Те саме, що ре́патися. Здавалось, лопається земна кора до самих глибин (О. Словник української мови у 20 томах
  4. лопатися — голова́ розва́люється (ло́пається і т. ін.) у кого і без додатка. Хто-небудь мучиться, страждає від сильного головного болю. — Приїдеш бувало в найглухіше село, забрьоханий, стомлений як чорт. Голова розвалюється (Ю. Фразеологічний словник української мови
  5. лопатися — БОЛІ́ТИ (про біль у голові), ТРІЩА́ТИ підсил. розм., РОЗКО́ЛЮВАТИСЯ підсил. розм., РОЗЛА́МУВАТИСЯ підсил. розм., РОЗРИВА́ТИСЯ підсил. розм., ЛО́ПАТИСЯ підсил. розм., РОЗСКА́КУВАТИСЯ підсил. розм. Словник синонімів української мови
  6. лопатися — ЛО́ПАТИСЯ, ається, недок. 1. Тріснувши, ділитися на шматки; розламуватися, розбиватися. Сипався з гілля дерев іней, льодок на калюжах лопався, тріщав (Скл., Хазяїни, 1948, 132); // Те саме, що ре́патися. Він чує, як.. Словник української мови в 11 томах
  7. лопатися — Ло́патися, -паюся, -єшся гл. Лопаться; трескаться. Нехай він скільки хоче лопається, а по його таки не буде. Кобеляк. у. Словник української мови Грінченка