лопатися

ЛО́ПАТИСЯ, ається, недок.

1. Тріснувши, ділитися на шматки.

Сипався з гілля дерев іней, льодок на калюжах лопався, тріщав (С. Скляренко);

// Те саме, що ре́патися.

Здавалось, лопається земна кора до самих глибин (О. Гончар);

Платан росте настільки швидко, що кора не встигає за товщиною деревини і лопається (з газ.);

// Звільнятися від верхніх покривів, розриваючи їх унаслідок зростання, визрівання (про бруньки, овочі та ін.).

Десь оживають коріння, десь в муках народження лопаються бруньки й мліють гілочки (І. Багряний);

На деревах лопаються рожеві гніздечка бруньок (М. Стельмах);

// Розриваючи зовнішню оболонку, вибухати; розриватися.

Злітали в повітря стіни, падали будинки, лопалися, піднімаючи в небо чорну землю, турецькі бомби і міни (В. Малик);

// Рватися, тріскатися внаслідок сильного натягування (про дроти, струни і т. ін.).

Музика різала, пиляла, аж струни лопались (Панас Мирний);

Тонкий мотузок натягнувся – здається, ось-ось лопне. Але він був міцний і не лопався (М. Трублаїні);

Колонки електричних гроз В дротах прогримотіли, І лопає тривалий трос. Як лопаються жили (М. Бажан);

// Розлазитися, рватися, звичайно на швах (про що-небудь старе, поношене).

Від років лопався вже не тільки самий кожух, але й застарілі латки на ньому (М. Стельмах).

2. перен. Зазнавати поразки, невдачі, краху; руйнуватися.

Система – мильна булька, яка, роздуваючись, рано чи пізно лопається (І. Багряний).

◇ (1) Ло́патися / ло́пнути, як (мов, ні́би і т. ін.) ми́льна бу́лька (бу́льбашка, ба́нька і т. ін.), жарт. – зазнавати невдачі, краху, руйнування і т. ін.

Винаходжуючи різні заходи та ремесла, він, правда, часто терпів аварії, і будова валилася або лопалась, мов мильні бульбашки, бо споруди ці швець фундаментував на піску (В. Бабляк);

Міф про те місто лопається, як мильна булька (з газ.);

А сьогодні ці уявлення лопнули, як мильна банька, ще раз зіткнувшись з дійсністю (Р. Іваничук).