лунь

Значення в інших словниках

1. лунь — лунь 1 іменник чоловічого роду, істота птах лунь 2 іменник жіночого роду, істота птах рідко Орфографічний словник української мови
2. лунь — ЛУНЬ, я, ч. і рідше ж. Хижий птах родини яструбових із сірувато-білим пір'ям у самців. Часом пропливе над тією пустинею у тихому повітрі одинока лунь біла (Д. Словник української мови у 20 томах
3. лунь — Хижий птах із ряду соколоподібних; 10 видів середнього розміру; в Європі 4 види, серед них: л. польовий, л. болотяний; всі охороняються. Універсальний словник-енциклопедія
4. лунь — лунь ухопи́в (рідше ухопи́ла) кого, фам. Хтось помер. Лунь його вхопив (Сл. Б. Грінченка); Як піднесуть із оцтом фиги, То зараз вхопить тебе лунь (І. Котляревський); — Щоб тебе лунь ухопила! (Укр.. присл..). як лунь, зі сл. си́вий, бі́лий і т. ін. Фразеологічний словник української мови
5. лунь — ЛУНЬ, я, ч. і рідко ж. Хижий птах родини яструбиних із сірувато-білим пір’ям у самців. Своє гніздо лунь очеретяний улаштовує в заростях високої болотяної рослинності (Корисні птахи.. Словник української мови в 11 томах
6. лунь — Лунь, -ня ж. и ні, ж. Птица: лунь, саричъ. Сивий дід, як лунь. щоб тебе лунь ухопила (Ном. № 3758), щоб ти луні нагнав. (Ном. № 3738). Чтобъ ты околѣлъ! Лунь його вхопив. О. 1862. X. 45. Як піднесуть із оцтом фиги, то зараз вхопить тебе лунь. Котл. Ен. III. 17. Словник української мови Грінченка