1. Великий тлумачний словник сучасної мови

лучинник

лучи́нник

-а, ч.

Підставка для лучини.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. лучинник — лучи́нник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. лучинник — ЛУЧИ́ННИК, а, ч. Підставка для лучини. В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (М. Стельмах). Словник української мови у 20 томах
  3. лучинник — ЛУЧИ́ННИК, а, ч. Підставка для лучини. В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (Стельмах, II, 1962, 348). Словник української мови в 11 томах