1. Великий тлумачний словник сучасної мови

літувати

лі́тувати

-ую, -уєш, недок.

1》 перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом.

2》 гідр. Залишатися на літо без води (про штучні водойми).

3》 Проводити цензуру друкованого твору для отримання права на публікацію, видання літературного твору у часописах або окремою книжкою у Радянській Україні.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. літувати — лі́тувати дієслово недоконаного виду проводити де-небудь літо; жити десь літом Орфографічний словник української мови
  2. літувати — ЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом. В дуплі старої груші літували шпаки, а в підліску за городом вовтузилися невгамовні сойки (В. Словник української мови у 20 томах
  3. літувати — Лі́тувати, -тую, -туєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. літувати — ЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом. Літуємо, було, у будці, аж покіль приїде на рябому коні осень [осінь] (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
  5. літувати — Літувати, -тую, -єш гл. Проводить лѣто. Де літував, там було й зімувати. Ном. № 2714. Під стріхою літечко літувала. н. п. Ми з товаром жадне літо літуємо на хуторі. Харьк. Де твоя пасіка літувала торік? Харьк. Словник української мови Грінченка