літувати
ЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок.
перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом.
В дуплі старої груші літували шпаки, а в підліску за городом вовтузилися невгамовні сойки (В. Дрозд);
Розміркувавши, де ставитиме землянку, в якій можна літувати, .. Стир водночас мав вибрати місце для капища (Ю. Покальчук).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- літувати — лі́тувати дієслово недоконаного виду проводити де-небудь літо; жити десь літом Орфографічний словник української мови
- літувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом. 2》 гідр. Залишатися на літо без води (про штучні водойми). Великий тлумачний словник сучасної мови
- літувати — Лі́тувати, -тую, -туєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- літувати — ЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. 1. перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом. Літуємо, було, у будці, аж покіль приїде на рябому коні осень [осінь] (Барв., Опов.. Словник української мови в 11 томах
- літувати — Літувати, -тую, -єш гл. Проводить лѣто. Де літував, там було й зімувати. Ном. № 2714. Під стріхою літечко літувала. н. п. Ми з товаром жадне літо літуємо на хуторі. Харьк. Де твоя пасіка літувала торік? Харьк. Словник української мови Грінченка