1. Словник української мови в 11 томах

літувати

ЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок.

1. перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом.

Літуємо, було, у будці, аж покіль приїде на рябому коні осень [осінь] (Барв., Опов.., 1902, 355);

Він [кріт] літує І зимує У норі, Тільки шапку Залишає Угорі (Стельмах, Колосок.., 1959, 80).

2. гідр. Залишатися на літо без води (про штучні водойми).

Щороку один з ставків літує. Мул з .. ставків використовуємо на добриво (Колг. Укр., 5, 1959, 17).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. літувати — лі́тувати дієслово недоконаного виду проводити де-небудь літо; жити десь літом Орфографічний словник української мови
  2. літувати — -ую, -уєш, недок. 1》 перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом. 2》 гідр. Залишатися на літо без води (про штучні водойми). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. літувати — ЛІ́ТУВАТИ, ую, уєш, недок. перев. з обставиною місця. Проводити де-небудь літо; жити десь літом. В дуплі старої груші літували шпаки, а в підліску за городом вовтузилися невгамовні сойки (В. Словник української мови у 20 томах
  4. літувати — Лі́тувати, -тую, -туєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. літувати — Літувати, -тую, -єш гл. Проводить лѣто. Де літував, там було й зімувати. Ном. № 2714. Під стріхою літечко літувала. н. п. Ми з товаром жадне літо літуємо на хуторі. Харьк. Де твоя пасіка літувала торік? Харьк. Словник української мови Грінченка