мажорний
мажо́рний
-а, -е.
1》 Стос. до мажору (у 1 знач.), який ґрунтується на ньому. Мажорна гама.
Мажорна гама — мелодична послідовність всіх ступенів мажорного ладу: від I до VIII – при русі вгору і від VIII до I – при русі униз.
Мажорний лад — те саме, що мажор (у 1 знач.).
Мажорний тризвук — тризвук, який у стислому розташуванні послідовно має велику і малу терції, що утворюють чисту квінту; великий тризвук.
2》 перен. Бадьорий, радісний.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- мажорний — Не так давно увійшов до нашого мовного вжитку прикметник мажоритарний, і багато хто, не знаючи його значення, плутає це незвичне, загадкове слово з іншим – мажорний. Між тим мажоритарний означає “який належить до більшості, заснований на більшості”. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
- мажорний — мажо́рний прикметник Орфографічний словник української мови
- мажорний — МАЖОРНИЙ – МІНОРНИЙ – МАЖОРИТАРНИЙ Мажорний. Який стосується мажору; переносно – бадьорий, радісний. В засмучену кімнату, як вихор, влетіла мажорна музика (А. Літературне слововживання
- мажорний — У мажорі; П. бадьорий, радісний, сонцелюбний, життєрадісний. Словник синонімів Караванського
- мажорний — (муз.) бадьорий, веселий, радісний Словник чужослів Павло Штепа
- мажорний — МАЖО́РНИЙ, а, е. 1. муз. Стос. до мажору (див. мажо́р¹ 1 ), який ґрунтується на ньому. Бетховен підвівся, сів за клавікорда [клавікорд], і тиха кімната затремтіла від мажорних акордів (Р. Словник української мови у 20 томах
- мажорний — А, -е. 1. Заможний, успішний. Мажорний комсюк непомітно перетворювався у захоплену власними скоромовками й домислами старосвітську даму-пліткарку (Ю. Андрухович). 2. Той, хто вихваляється своєю забезпеченістю. Мажорний студент. Словник сучасного українського сленгу
- мажорний — мажо́рний (франц. majeur, від італ. maggiore – більший, старший, вищий) 1. муз. Той, що стосується мажору. 2. Переносно – бадьорий, радісний. Словник іншомовних слів Мельничука
- мажорний — Мажо́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- мажорний — МАЖО́РНИЙ, а, е. 1. Стос. до мажору (у 1 знач.), який грунтується на ньому. Є в українській народній музиці багато й мажорних мелодій (Іст. укр. музики, 1922, 82); У засмучену кімнату, як вихор, влетіла мажорна музика (Головко, Літа.. Словник української мови в 11 томах