1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мандрівний

мандрі́вний

-івна, -івне.

1》 Який мандрує.

|| Який постійно мандрує; бродячий.

|| Кочовий.

2》 Заповнений мандрами.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мандрівний — мандрі́вни́й прикметник Орфографічний словник української мови
  2. мандрівний — ок. обходисвітній, б. з. мандрований, д. мандруючий; (театр) пересувний, жм. бродячий; (вогонь) блудний, св. блукаючий; (- життя) кочовий, неосілий, бездомний; пор. ПЕРЕХОЖИЙ. Словник синонімів Караванського
  3. мандрівний — МАНДРІ́ВНИ́Й, і́вна́, і́вне́. 1. Який мандрує. І знай, що знов прилинуть восени Мандрівні зграї, знову розколишуть Повітря дзвоном, свистом, щебетанням (М. Словник української мови у 20 томах
  4. мандрівний — БРОДЯ́ЧИЙ (про спосіб життя — пов'язаний з частими переїздами з місця на місце), БЕЗДО́МНИЙ, МАНДРІ́ВНИ́Й, КОЧОВИ́Й розм., ЦИГА́НСЬКИЙ жарт., БІВУА́ЧНИЙ (БІВА́ЧНИЙ) рідше, БУРЛА́ЦЬКИЙ заст., розм. Словник синонімів української мови
  5. мандрівний — Мандрі́вни́й, -на́, -не́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. мандрівний — МАНДРІ́ВНИ́Й, і́вна́, і́вне́. 1. Який мандрує. Звідусіль чути було постріли, — це якась мандрівна офіцерська дружина вирішила підтримати Тимчасовий уряд (Ю. Янов. Словник української мови в 11 томах
  7. мандрівний — Мандрівний, -а, -е Странствующій; захожій. Словник української мови Грінченка