1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мати

ма́ти

I -тері, ж.

1》 Жінка стосовно дитини, яку вона народила.

|| Жінка, що має або мала дитину.

|| перев. як прикладка, перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне.

Мати-одиначка — жінка, яка народила дитину (дітей) поза офіційним шлюбом і виховує її (їх) без чоловіка.

Божа (Господня, Пречиста) Мати рел. — Богородиця, мати Христа.

Крий (не дай) Мати Божа! — вигук, яким виражають застереження, побоювання.

Мати Божа! — вигук, яким виражають здивування, захоплення, переляк і т. ін.

2》 Самиця стосовно своїх малят.

II маю, маєш, недок., перех.

1》 також без додатка. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось.

|| Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей.

|| у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа. Уживається на означення чийогось віку.

|| у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір. Уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь. Кімната має 15 м2. Книжка має 20 друкованих аркушів.

|| Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості.

|| Одержувати, заробляти що-небудь.

|| Здобути освіту, чин і т. ін. Мати досвід. Мати значення. Мати право.

2》 також без додатка. Уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період.

|| розм. Зазнавати покарання, докорів і т. ін. Мати час.

3》 у сполуч. з назвами стану та дії. Перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінкові.

|| Виявляти певні почуття, переживати щось.

|| від кого. Бути об'єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення. Мати вплив. Мати надію. Мати попит. Не мати сумніву.

4》 у сполуч. з абстр. ім. та інфін. Перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінкові, виконувати дію, виражену наступним інфінітивом. Мати сміливість висловити свої припущення. Мати намір.

5》 за кого – що, розм. Вважати когось, щось ким-, чим-небудь.

6》 з інфін. Уживається на означення того, що хтось повинен робити (зробити) що-небудь.

|| Бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь.

|| Збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити).

|| Уживається для творення форм майбутнього часу дієслова.

Має бути — а) (що) повинно щось відбутися, настати; б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь; в) (що) повинно щось міститися де-небудь.

Мати рацію — бути правим, діяти, думати правильно, слушно.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мати — 1. (жінка стосовно своєї дитини) мама, неня, матінка, пестл. матуся, ненька, мамуня, уроч. матір, паніматка. 2. (дієслово, що вказує на власність) посідати, користуватися, користатися. Словник синонімів Полюги
  2. мати — у мене є – я маю Там, де росіяни кажуть у меня есть, українці вживають я маю. Але останнім часом багато хто з наших мовців також став використовувати форму у мене є, яку створено за російським зразком. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. мати — ма́ти 1 іменник жіночого роду, істота * Але: дві, три, чотири ма́тері ма́ти 2 дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  4. мати — Тері, ор. -тір’ю, ім. При підметі, вираженому зворотом мати з дочкою, мати із сином тощо, присудок уживається: а) у формі множини. Мати з дочкою тихенько сиділи (Марко Вовчок); Мати з дочкою зустрічаються в хатині (О.Довженко); б) у формі однини. Літературне слововживання
  5. мати — Ма́ти (до кого?, до чого?). Стосуватися кого, чого. ● Не мати нічого до річи — не стосуватися до справи. Що під час “славної” діяльности згаданих панів фаєрмани не мали майже ніяких приладів, а нову, тану сикавку, куплену за дорогі гроші... Українська літературна мова на Буковині
  6. мати — 1) ім. ур. родителька, р. порожденниця, поб. неня, ненька, зв. МАМА, паніматка; (під час пологів) породілля, роділля, поліжниця; (нерідна) мачуха; (Божа) Матір; матінка, матуся. 2) дієс. Словник синонімів Караванського
  7. мати — I Богородиця, Богоматір, ма, мам, мама, мамеха (знев.), мамка, мамойка, мамонька, мамочка, мамулечка, мамуля, мамулька, мамунечка, мамунийка, мамунцуня, мамунця; мамуня, мамусенька, мамусечка, мамуха (жарг. Словник синонімів Вусика
  8. мати — I [матие] -теир'і, зн. -т'ір, ор. -т'ірйу, мн. матеир'і, матеир'іў дв'і матеир'і, ім. II [матие] майу, майеиш Орфоепічний словник української мови
  9. мати — МА́ТИ¹, тері, ж. 1. Жінка стосовно до дитини, яку вона народила. У дитини заболить пальчик, а у матері серце (Номис); – Га, що ж діяти, – мовив Гривко. – Раз мати родила, раз і вмирати треба (І. Франко); Проводжає сина мати захищати рідний край (В. Словник української мови у 20 томах
  10. мати — ма́ти I.: ◊ го́лий як го ма́ти роди́ла → голий ма́ти II.: ◊ ма сі ві вул. це зрозуміло (ст) ◊ ма́ти бзі́ка → бзік ◊ ма́ти бзі́ка на пу́нкті <�чогось>... Лексикон львівський: поважно і на жарт
  11. мати — Бог їх знає, що він до неї має. Ніхто не знає, що між ними зайшло. Будеш тоді мати, як будеш хати пильнувати. Пильнуючи господарства доробишся. В кого віл і коса, в того досить гроша. Хто волами робить, та косою косить, той багато заробляє. Приповідки або українсько-народня філософія
  12. мати — Ері, ж. 1. Звертання до жінки. 2. див. мать. Словник сучасного українського сленгу
  13. мати — (-маю, -маєш) недок., мол.; 1. кого, що, зневажл. Іґнорувати когось, щось, байдуже ставитися до когось, чогось. <...> наша держава зробила все<...>, аби цілковито перекрити письменникам шанси на будь-яку від неї<... Словник жарґонної лексики української мови
  14. МАТИ — • "МАТИ" - літ. збірник. Вийшов 1896 у Києві. Упорядник і видавець — Ол. Тишко (О. Тулуб). Містить твори укр. письменників, присвяч. темі жінки-матері — вірші "Мати-покритка" ("У нашім раї на землі...") Т. Шевченка, "Мати" ("Велике слово рідна мати!.. Українська літературна енциклопедія
  15. мати — вра́жа (лиха́, хрі́нова і т. ін.) ма́ти, лайл. 1. Уживається для вираження незадоволення чим-небудь, діями когось. — От вража мати, знову дощ почався! — почулося з-за вікна (З газети). 2. з дієсл. Якісь небажані, незвичайні обставини, щось незрозуміле. Фразеологічний словник української мови
  16. мати — БОГОРО́ДИЦЯ (у християнській релігії — назва матері Ісуса Христа), БОГОМА́ТІР, БО́ЖА МА́ТИ (ГОСПОДНЯ МА́ТИ), МА́ТИ БО́ЖА (МА́ТІР БО́ЖА), ПРЕЧИ́СТА ДІ́ВА (МА́ТИ), ДІ́ВА МАРІ́Я, ВЛАДИ́ЧИЦЯ церк., ЦАРИ́ЦЯ НЕБЕ́СНА церк., ПРЕСВЯТА́ ж. р., церк., ПРЕЧИ́СТА... Словник синонімів української мови
  17. мати — Ма́ти, ма́ю, ма́єш, ма́є кого, що, кого-що за кого-що; не ма́ю, не ма́єш ма́ти, -тері, -тері, зн. ма́тір, ма́тір’ю, ма́ти! матері́, матері́в, -ря́м Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  18. мати — МА́ТИ¹, тері, ж. 1. Жінка стосовно дитини, яку вона народила. У дитини заболить пальчик, а у матері серце (Номис, 1864, № 9214); — Га, що ж діяти, — мовив Гривко. — Раз мати родила, раз і вмирати треба (Фр. Словник української мови в 11 томах