мати

МА́ТИ¹, тері, ж.

1. Жінка стосовно до дитини, яку вона народила.

У дитини заболить пальчик, а у матері серце (Номис);

– Га, що ж діяти, – мовив Гривко. – Раз мати родила, раз і вмирати треба (І. Франко);

Проводжає сина мати захищати рідний край (В. Сосюра);

Оленка притулилася до матері: – Їсти!.. (В. Барка);

Одного разу, вже після смерті матері, батько привіз якусь молоду жінку (Д. Білоус);

// Жінка, що має або мала дитину.

І на оновленій землі Врага не буде, супостата, А буде син, і буде мати, і будуть люде [люди] на землі (Т. Шевченко);

Мати тоді сита, коли діти не голодні (К. Гордієнко);

Я шаную тебе, невідома, бо ти стала матір'ю (М. Дашкієв);

Пан Вайнінгер виділяє два основних типи жінок: тип жінки-матері і тип жінки-повії (Н. Сняданко);

* Образно. – Повторення – мати навчання, – підтакував Трояцький (Ю. Збанацький);

* У порівн. [Кирило:] А про мене нігде [ніде] й краще немає, як дома. Вже що не кажіть: чужина – чужиною, а своя сторона як мати (Панас Мирний);

// перев. з означ., перен. Про що-небудь дуже близьке, рідне.

Усі невлад, усіх назад, В усіх доля мати. А у вдови один син, Та й той якраз під аршин (Т. Шевченко);

До тебе, Україно, наша бездольная мати, Струна моя перша озветься (Леся Українка);

Мати-земля засипає спокійно та радісно під блакитною облогою високого, ясного неба (Л. Яновська);

– Товариші, – каже він [зв'язковий], – вітаю з волею! Від імені матері-Вітчизни оголошую вас знову в лавах активних бійців проти загарбників! (Ю. Яновський);

Україно моя, казкова земле, пісенна мати наша! (О. Бердник).

2. Самка стосовно своїх малят.

Поти ягнятка скачуть, поки матір бачуть [бачать] (Номис);

Вона ще довго потім буде страмити й картати перед поросятами матір їхню, покарбовану чорними латками (Г. Косинка);

Перепелиця-мати, черкаючи крилом землю, падаючи і знову злітаючи, біжить перед мисливцем, відводячи його від своїх дітей... (І. Багмут);

Обсмалене лоша, пирхаючи, вискочило з полум'я і стало, злякано озираючись. Загледівши біля мінометників коней, воно довірливо пішло на них, шукаючи матері (О. Гончар).

(1) Бо́жа (Госпо́дня, Пречи́ста) Ма́ти – Богородиця, мати Христа.

Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию. – Хай боронить вас... Мати Божа... (О. Довженко);

(2) Весі́льна (поса́джена) ма́ти – жінка, яка виконує на весіллі роль матері нареченого або нареченої.

Сказала Світозара, що матір'ю весільною буде, А Дмитрій – батьком (А. Хижняк);

(3) Досвітча́на ма́ти, заст. – жінка, у хаті якої молодь збиралася на досвітки.

Оце було як осінь, то вже дівчата й парубки так і пропитують [розпитують] на селі, де яка вдова живе да хорошу хату .. має, щоб її просити у досвітчані матері (Ганна Барвінок);

Ніхто нічого звечора не робить. От хіба тільки молодеча збереться у досвітчаної матері (Панас Мирний);

З утро́би ма́тері див. утро́ба;

Кімна́та ма́тері й дити́ни див. кімна́та;

(4) Назва́на (нарече́на, при́брана) ма́ти – жінка, яка взяла на виховання, прийняла за свою чужу дитину.

Жила вона з названою матір'ю у Явтушенків (Д. Мордовець);

Олена розпорядилася, щоб Мариня заварила свіжої натуральної кави. Пам'ятала, що колись цим засобом протвережувала її прибрана мати свого чоловіка (Ірина Вільде);

(5) Одино́ка ма́ти, юр. – незаміжня жінка, що має позашлюбну дитину.

Якщо одинока мати (вдова, вдівець) вступила в шлюб, то за нею зберігається право на отримання допомоги на дітей, які народилися до шлюбу (з навч. літ.);

Почува́ти / почу́ти себе́ ма́тір'ю див. почува́ти;

Пресвята́я Ді́во ([Марі́є], Ма́ти Бо́жа [ми́лости́ва] і т. ін.) див. ді́ва;

(6) Хреще́на ма́ти – жінка, яка бере участь в обряді хрещення в ролі так званої духовної матері.

– А мені хрещена мати Лиштву вишивала (Т. Шевченко);

Оце третій день, як хрещена мати подарувала їй ті кісники, і Харитя ще й досі не натішиться ними (М. Коцюбинський).

△ (7) Сурога́тна ма́ти – жінка, яка за допомогою штучного запліднення виношує та народжує дитину для іншої особи або сім'ї.

У багатьох країнах появу на світ дитини від сурогатної матері забороняють з етичних міркувань (з газ.).

◇ Враг його́ (її́, ї́хній і т. ін.) ма́тері див. враг;

Враг (нечи́стий, чорт) його́ (її́, їх і т. ін.) [ма́тір (ду́шу)] зна́є (зна) <�Нечи́ста його́ (її́, їх і т. ін.) ма́ти зна́є (зна)> див. враг;

(8) Вра́жа (нечи́ста, лиха́ і т. ін.) ма́ти, лайл.:

а) уживається для вираження незадоволення чим-небудь, діями когось.

– От вража мати, знову дощ почався! – почулося з-за вікна (з газ.);

б) (з дієсл.) якісь небажані, незвичайні обставини, щось незрозуміле.

Чи я ж тобі [Енеєві] та не годила? Хіба ріжна ти захотів? Десь вража мати підкусила, Щоб хирний тут ти не сидів (І. Котляревський);

Нечиста мати понаносила до нас тих панів, та й стали вони захоплювати наші землі (О. Стороженко);

в) зі сл. бода́й, щоб і т. ін. уживається як побажання чого-небудь недоброго, неприємного.

– Я, бачте, такий чоловік – м'якушка .. Отже ж і пожалував, бодай його хрінова мати жалувала! (Марко Вовчок);

Всмо́ктувати (всиса́ти, вбира́ти і т. ін.) / всмокта́ти (ввісса́ти, ввібра́ти і т. ін.) [в се́бе] з молоко́м ма́тері (з ма́териним (матери́нським) молоко́м) див. всмо́ктувати;

Годи́тися у батьки́ (у діди́, у матері́ і т. ін.) див. годи́тися¹;

(9) До бі́сової (лихо́ї, чо́ртової і т. ін.) ма́тері <[Ну] к бі́совій (лихі́й, чо́ртовій і т. ін.) ма́тері (рідко ма́мі)>:

а) уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь, обурення, гніву і т. ін. з якогось приводу.

З хати димом, з двору вітром к чортовій матері (прислів'я);

– Та ну тебе к нечистій матері! – скрикнув Лушня, як увірвав його по плечу Чіпка (Панас Мирний);

[Копистка:] Випий, зіронько!.. Та випий, ну тебе к лихій матері! [Параска:] От сатана, таки спокусив (М. Куліш);

Невкипілий сказав гаряче: – Правильно каже Юхим. І к чортовій матері! Сидиш у кругу, так кругову й пий! А хитрувати нічого (А. Головко);

– О, я знаю, ти од цього [вчинку] відмовишся й під петлею. Але це правда. І до бісової матері всі теорії. Я практик. Знаєш, скільки вже на моєму рахунку... (Ю. Мушкетик);

б) (з дієсл.) уживається для підсилення висловлюваного; дотла, нанівець, неодмінно і т. ін.

Ти дома тільки спала та вилежувалася... У тебе обіду не діждешся; у тебе і хліб глевкий, і з хати к бісовій матері тепло випустиш (Панас Мирний);

в) без сліду, геть.

– От взяв би – р-раз, р-раз, розвалив би [гуральню] к бісовій мамі, зрівняв би з землею, щоб і пам'ять пропала на віки вішні [вічні] (М. Коцюбинський);

Мати розповіла, що складав старий стіжок соломи за хлівом і вже вершити почав, як прийшло йому в голову чогось у хату сходити. Тільки він туди зайшов, бачить у вікно: зірвало вихором вершняк, закрутило понад садом і понесло к лихій мамі (Григорій Тютюнник);

– Е, синок, – мовив старий, не зводячи на нього очей, – якби я за кожним словом у кишеню ліз, то вже б давно кишені пообдирав к лихій мамі... (Григір Тютюнник);

г) (перев. зі сл. забиратися, йти, гнати і т. ін.) уживається для вираження небажання терпіти чиюсь присутність; геть, подалі звідси і т. ін.

[Ївга:] Коли б ви, паниченьку, зділали [зробили] милось [милість] та швидше допросили мого Левка! – Якого там Левка? Піди собі к нечистій матері з ним!.. (Г. Квітка-Основ'яненко);

– Гетьте к нечистій матері! – Крикне жорстокий запорожець. – Якого біса лазите передо мною? (П. Куліш);

– Цить, підла, – крикнув на неї [Уляну] пан. – Не реви, а не то убирайся к бісовій матері (Панас Мирний);

– Та ж би там, у столиці, побачивши таке диво, зараз би нагнали і к лихій матері: “Ачу, невмиване, на село до ціпа!..” (М. Коцюбинський);

– А як не хоче [Ярина], то забирайтесь собі всі к чортовій матері, я знайду інших! (Леся Українка);

– Інспекція з штабу армії! – Доповів черговий. – Жени їх до чортової матері! – Розсердився Боженко. – Мені не інспекція потрібна, а люди! (О. Довженко);

ґ) (тільки до бі́сової ма́тері кого, чого, фам.) дуже багато кого-, чого-небудь.

Розвелось “зірок”, “зірочок” до бісової матері, та все неяскраві (з газ.);

З молоко́м ма́тері див. молоко́;

Іди́ [собі́] к бі́совому ба́тькові (к нечи́стій ма́тері) див. іти́;

(10) І [рі́дна] ма́ти не впізнає́ (не пізнає́) / не впізна́є (не пізна́є) кого і без дод. – хтось дуже змінився на вигляд, зовні.

В нас і таке бува: поїде дівка з села, потиняється рік-два, а потім повертається такою, що й рідна мати її не пізнає. Моди всякої повигадує... Та обріже косу, накрутить на голові таку фурделю, кури лякаються (Ю. Мокрієв);

Кля́сти́ в ба́тька, в ма́тір див. кля́сти́;

Крий Бо́же (Го́споди, Ма́тір Бо́жа, Ма́ти Бо́жа і т. ін.) див. кри́ти;

(11) Лиха́ (вра́гова, вра́жа і т. ін) ма́ти (рідше ма́тір) зна́є (зна) кого, що, фам.:

а) уживається для вираження незадоволення ким-, чим-небудь.

Врагова його мати зна! (прислів'я);

Лиха мати знає ті правила і чим воно все закінчиться (з газ.);

б) уживається для вираження невпевненості, необізнаності в чомусь; невідомо, незрозуміло.

Вража мати його знає, нащо він моргає (з народної пісні);

– І чого йому [Сербинові] треба тут? – Лиха його матір знає; ходить по садах, ярах, левадах, дітей лякає (С. Васильченко);

Ма́тері (бі́сові, рідше ті́тці) його́ (її́, ї́хній і т. ін.) кові́нька (ко́рінь) див. кові́нька;

Ма́тері його (їх) хи́ря див. хи́ря;

Не дай Бо́же (Бог, Го́споди, Ма́ти Бо́жа) див. дава́ти;

Тря́сця його́ (твої́й, ї́хній і т. ін.) ма́тері (ма́мі, рідко ба́тьку, ті́тці) див. тря́сця;

(12) Хай (неха́й) Ма́ти Бо́жа ми́лує (проща́є, боро́нить) / поми́лує (спасе́) кого – уживається для вираження побажання кому-небудь добра, безпеки, благополуччя і т. ін.; щоб було все добре.

Може, справді се йому мої сльози одливаються. Нехай же Мати Божа прощає мене, грішну, що я... рідному братику лихо наплакала (Марко Вовчок);

– Ну, хай тебе боронить і хова од лиха Мати Божа... Прощавай! (М. Коцюбинський);

- Хай вас Мати Божа спасе й помилує! (М. Хвильовий);

Мати обняла дітей, надівши їм невеличкі образки на шию. – Хай боронить вас... Мати Божа... Не забувайте, синки (О. Довженко);

(13) Що за вра́жа (нечи́ста, лиха́ і т. ін.) ма́ти, фам. – уживається для вираження здивування, досади, незадоволення і т. ін.

– Що за вража мати! – каже тоді Шрам, протираючи очі. – Да се ж ти, бачу, сам і отаман! (П. Куліш);

З ума не сходить моя дівчина: .. що за нечиста мати? – думаю. – От тобі й напився води! (Панас Мирний);

– Чи не видко ще сухого дуба? – Ні, – каже [хлопець], – ще не видко. Що за вража мати? Наче вже давненько й ідемо, а дуба того нема та й нема (Г. Хоткевич);

(14) Як ма́ти спороди́ла – те саме, що Як (у чо́му, у чім і т. ін.) ма́ти [на світ] народи́ла (породи́ла) (див. ма́ти¹).

Я тоді до нього: – Скидай сорочку!.. – Зняв і сорочку .. Пі-ішов він, як мати спородила (Г. Хоткевич);

(15) Яко́ї бі́сової (вра́жої, лихо́ї і т. ін.) ма́тері, фам., лайл.:

а) уживається для вираження обурення, незадоволення діями, намірами кого-небудь і т. ін.; чого, що.

– Якої бісової матері їм треба? Чого вони так себе поводять? Заспокойте. Розберіться (з газ.);

б) з дієсл. чому, через що, з якої причини.

– Якої вражої ти матері сумуєш? (П. Гулак-Артемовський);

(16) Як (у чо́му, у чім і т. ін.) ма́ти [на світ] народи́ла (породи́ла) – зовсім голий, без одягу.

Краще б я гола, як мати народила, по полю носилася, ніж мені в цій тюрмі мучитися (Панас Мирний);

Перед людьми явився Плачинда в чому на світ мати породила... (М. Стельмах);

Голі – як мати родила – бійці милися на сонці, стриглися (О. Гончар);

– Там [у лазні] – кам'яний ослін, і сиди, в чому мати народила (Б. Харчук).

МА́ТИ², ма́ю, ма́єш, недок.

1. що. Уживається на означення того, що комусь належить що-небудь, є його власністю; володіти чимось, посідати щось.

Лучче [краще] мати, як позичати (Номис);

Мав я шаблю і рушницю, Ще й дівчину-чарівницю (Я. Щоголів);

В Скрипчинцях був свій пан, та ще й небагатий; він мав тільки один присілок (І. Нечуй-Левицький);

Хоч би малесеньку хатину Він [Т. Шевченко] мріяв мати над Дніпром (М. Рильський);

– Він трошки випив... – догадується з гурту хтось. – За що? – Гроша щербатого в кишені не має! – категорично заперечує всевидячий Микола Проць (В. Бабляк);

Ще Чапай, оскільки часу в нього було більш ніж достатньо, водився з панками на районі і мав справжній самогонний апарат (С. Жадан);

// Уживається для вираження наявності в когось дітей, родичів, близьких людей.

Латин дочку мав чепуруху, Проворну, гарну і моргуху, – Одна у нього і була (І. Котляревський);

Буде варт на світі жить, Як матимеш кого любить (Т. Шевченко);

Танцювали гуляки, що не мали ні рідні, ні кутка, ні родини, нічого, крім вільного неба і вічного бенкетування душі своєї (О. Довженко);

Доживши до глибокої старості, мав чотирнадцятеро дітей і п'ятдесят шестеро онуків, з яких пам'ятав поіменно лише перших п'ятьох (Ю. Андрухович);

// у сполуч. з кільк. числ. та ім. рік, літа́. Уживається на означення чийогось віку.

Один з них [подорожніх], одягнений у широкі сині шаровари.., мав не більше, як двадцять п'ять літ (М. Коцюбинський);

Зустрів я хлопчика. Малий мав років десять чи дванадцять (В. Сосюра);

Хлопець мав небагато літ, але вдався міцний, кремезний (І. Білик);

// у сполуч. з кільк. числ. та назвами мір. Уживається на означення об'єму, розміру й т. ін. чого-небудь.

Кімната має 15 м²;

Книжка має 20 друк. арк.;

// Виражає наявність у кого-, чого-небудь певної ознаки, властивості, якості.

Сама [наймичка] була висока з себе, огрядна; брови мала чорні, широкі та густі, як з сукна (Марко Вовчок);

[Лев:] Коли ж сестра таку натуру має, що з нею й не зговориш (Леся Українка);

За кормою на тросі прив'язано маленького пузатого човника. Він має таку ж форму, як дубок (Ю. Яновський);

Хаєцький, маючи напрочуд тонкий слух, завжди перший ловив наростаючий свист снаряда або шавкотіння важкої міни (О. Гончар);

// Одержувати, заробляти що-небудь.

Як дбаєш, так і маєш (Ганна Барвінок);

Він один щодня здіймав панові п'ятдесят-шістдесят тонких рун. За кожне руно мав по дві з половиною копійки (М. Стельмах);

// Здобути освіту, чин і т. ін.

То родом з Глухова, юриста, Він має чин канцеляриста (І. Котляревський);

– Пробачте, – сказав Борковський, – але як же ви, не маючи освіти і військової підготовки, можете працювати в чині командира бригади? (О. Довженко).

2. кого, що. Уживається на означення того, що хто-, що-небудь є в чийомусь розпорядженні, користуванні, а також указує на наявність чогось у когось у певний момент, період.

– Держи! Лови! Маємо! Держимо! – розносилося по тихій погоді уночі. Схопили Кармеля (Марко Вовчок);

[Деїфоб:] Та що се, невже моя сестра служниць не має, що й не докличешся нікого? (Леся Українка);

Довелося вчитися в духовній школі, потім у духовній семінарії, де він, як сирота походженням з духовенства, мав безплатне навчання й пансіонат (Д. Бузько);

Вівці мають маленькі голосні дзвіночки на шиях... (О. Гончар);

// розм. Зазнавати покарання, докорів і т. ін.

Люди хотіли голіруч землю узяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибірі [Сибіру]... (М. Коцюбинський).

3. що, у сполуч. з назвами стану та дії. Перебувати в стані, виконувати дію, на які вказує іменник у знах. відмінку.

– Хто гонить? За що? – Не питайте! Все вам скажу потому, а тепер майте милість, сховайте мене, бо може бути смерть моя (І. Франко);

Як парость виноградної лози, Плекайте мову .. Не майте гніву до моїх порад І не лінуйтесь доглядать свій сад (М. Рильський);

// Виявляти певні почуття, переживати щось.

Були Латинці дружні люди І воюватись мали хіть (І. Котляревський);

Гой ги! вороги! Ми не маєм ваги, Наша воля й слава (Т. Шевченко);

// від кого, що. Бути об'єктом певної дії, відчувати чиєсь ставлення.

– Не сподівалась я од вас, козаків, таку собі наругу мати! (Марко Вовчок);

Мар'янові хочеться схлипнути від цієї людської ласки, яку має від ученої людини (М. Стельмах).

4. що, у сполуч. з абстр. ім. та інфін. Перебуваючи в стані, на який указує іменник у знах. відмінку, або із запереченням у рад., виконувати дію, виражену наступним інфінітивом.

Кружляють, вурчать моторами юнкерси. Вони ще мають змогу сідати на міському іподромі (О. Гончар);

Граф має сміливість цього індивіда називати аристократом (І. Драч, пер. з тв. Шекспіра).

5. кого, що, за кого – що, розм. Вважати когось, щось ким-, чим-небудь.

Голова, як мав Дениса за чесного, то і не сказав, як він було проговорився (Г. Квітка-Основ'яненко);

Селяни .. не мають за гріх одного діла: возити в неділю .. снопи (І. Нечуй-Левицький);

[Онися:] Чули? За темну дівку мене має [пані Людмила]. Коровою хоче підкупити (Д. Бедзик).

6. з інфін. Указує на чиюсь потребу робити (зробити) що-небудь.

– Що маємо робити? Як маємо бути? Де його шукати маємо? – пита стара Кармелиха молодої невістки (Марко Вовчок);

Давид сидів кінець стола, рився в книжках і виписував якісь цифри, помітки на клаптику паперу (мав же сьогодні в хаті-читальні робити доповідь про міжнародне становище) (А. Головко);

Смеркалося, і я вже от-от мав іти додому, як мене потягнуло покорити ще одну “висоту” (Любко Дереш);

// Бути змушеним через обставини робити (зробити) що-небудь.

– Чортзна-що робиться! – занепокоївся тамбовський губернатор .. – Чому я, губернатор, маю дізнаватись останнім, що в мене в губернії об'явився вчений? (О. Довженко);

// Збиратися, намірятися що-небудь робити (зробити).

Як в північ самую глухую Еней лиш тільки мав дрімать, Побачив хмару золотую (І. Котляревський);

Поки формувався поїзд, яким вони мали їхати до столиці, Ніколає та Кодру пішли вулицею невеличкого містечка (М. Чабанівський);

Його випустили за межами володінь Корони, і він мав прилетіти не раніше післязавтрашнього вечора (О. Авраменко);

// Уживається для творення форм майбутнього часу дієслова з відтінком обов'язковості, неминучості.

Стріваю молодицю з повними відрами (се ж має пощастити – народ каже) (Ганна Барвінок);

[Любов:] Так все здавалось, немов щось має статись недобре у нас (Леся Українка);

Стефа .. похитала пальчиком молочного зуба, який ось-ось мав би нарешті випасти, й мовила: – Я теж хочу в похід (І. Андрусяк).

Відчува́ти (ма́ти) потре́бу див. відчува́ти;

Де твоя́ (у те́бе, ва́ша, у вас і т. ін.) со́вість? <�Май (ма́йте) со́вість> <�Нема́є (нема́) со́вісті у те́бе (вас і т. ін.)> див. со́вість;

(1) Ма́є бу́ти:

а) (що) повинно щось відбутися, настати.

Обід мав бути далеко пізніше (Леся Українка);

Цього дня мало бути велике свято для жителів острова, де жили ескімоси (М. Трублаїні);

– Ґійом злочинець і має бути покараним (О. Авраменко, В. Авраменко);

б) (хто) хтось повинен прийти, прибути куди-небудь чи бути присутнім десь.

[Лукаш:] Чи тут ніхто не був без мене? [Килина (шорстко):] Хто ж би тут бути мав? (Леся Українка);

Яка година? За чверть десята. Зараз має бути депутат Рінкель (В. Винниченко);

– А що, шинкарю, – спитав, – і досі приходить до тебе пан органіста? – Зараз має бути, ясний пане! (Валерій Шевчук);

в) (що) повинно щось міститися де-небудь.

Через тиждень прилетів у Гетьманське посередник Кривинський, та прямо в предводительську канцелярію, де мала бути управа (Панас Мирний);

Десь тут має бути схорон. Але де? Дупло або ще щось (І. Білик);

– Щось не можемо достукатися. Хтось має бути всередині, бо ключ видно у шпарі (Ю. Винничук);

(2) Май (ма́йте) сумлі́ння – те саме, що Де твоє́ (у те́бе, ва́ше, у вас і т. ін.) сумлі́ння? (див. сумлі́ння).

Ну, говори... та ж ми більше як місяць не бачилися!!! – Лідко, май сумління! Не так зразу все (Ірина Вільде);

(3) Ма́ти (знахо́дити / знайти́) [вели́кий (значни́й)] по́пит – бути об'єктом широкого використання, успішно продаватися.

На Україні з м'яких сирів поширена бринза, яка має великий попит у населення (з наук.-попул. літ.);

Вироби з поліського кришталю все ширше знаходять попит у широких кіл населення (з газ.);

Дитячі книги видавництва “А-БА-БА-ГА-ЛА-МА-ГА” користуються великим попитом у юних читачів (з газ.);

(4) Ма́ти ви́гляд кого, чого, який – бути схожим на кого-, що-небудь.

– Панно Анельо! – Вона біжить поперед мене, наче не чує і має вигляд миші, що хоче шуснути в шпарку (М. Коцюбинський);

Вся його [Антона] невисока, вузлувата постать мала вигляд дубового окоренка (С. Чорнобривець);

(5) Ма́ти в свої́й опі́ці кого, заст. – піклуватися, дбати про кого-небудь, захищати когось.

– Хай тобі пошле радість Аллах та має в своїй опіці, – писала Мір'єм (М. Коцюбинський);

(6) Ма́ти в собі́ що – характеризуватися, відзначатися чим-небудь.

– А то отак як проманіжите ви нашого брата не раз та не два – не то чужому, своєму не повіре [повірить]. Що найкращого має у собі, і те заховає на самий спід (Панас Мирний);

Загальне бенкетування мало в собі щось чарівниче (О. Довженко);

(7) Ма́ти за зви́ча́й – мати звичку.

Мали за звичай [бійці] голити один одному голови в усяких умовах, влітку і взимку (О. Гончар);

Юрко мав за звичку – та й за обов'язок, врешті – раз на тиждень їздити в інтернет-кафе у Яремчу (І. Карпа);

(8) Ма́ти зв'язо́к (спі́льність) з ким – чим – бути пов'язаним з ким-, чим-небудь.

Лишився біль у серці та безталання – і більш нічого... Ах, правда: лишилась ще глуха ненависть до всього, що зветься паном, що має спільність з школою, наукою, з законом... (М. Коцюбинський);

Я під сурдинку кажу Севу кілька зайвих слів, що не мають зв'язку з моєю пропозицією (Ю. Яновський);

Комедійний характер нічого спільного з розумовою недоладністю не має (О. Довженко);

(9) Ма́ти зна́чення – бути важливим для кого-, чого-небудь.

Що не кажи, а ці святки, цей свят-вечір, маланки, ці колядки й щедрівки мають для мене значення (М. Коцюбинський);

– Закохався?! Хто вона? – Яке це має значення? Директор трикотажної фабрики (В. Дрозд);

(10) Ма́ти ім'я́ (йме́ння) – називатися.

[Елеазар:] І сміхом обізвалися дозорці: – Хіба як-небудь зветься ще руїна? Хіба ще ймення має дика пустка? (Леся Українка);

– Я взяв собі в помічники тільки тих, хто, як і я, має ім'я Гасан (П. Загребельний);

(11) Ма́ти кло́піт з ким – чим – дуже турбуватися, непокоїтися з якогось приводу.

[Люцій:] Я мав з ним клопіт! Та зате вже певен, що з ним заснула наша небезпека (Леся Українка);

– Я оце вчився б, якби не київський родич, а так маю клопіт з вами (Г. Пагутяк);

(12) Ма́ти наго́ду з інфін. – могти, користуватися можливістю зробити, здійснити що-небудь завдяки сприятливим умовам.

Дорога дружино. Пишу тобі з Бердичева. Я дуже сумую за тобою. І ось маю нагоду тобі написати (О. Довженко);

В ті дні [зими 1923 р.] я мав радісну нагоду познайомитися з найвидатнішими письменниками Білорусії – Янкою Купалою і Якубом Коласом (Т. Масенко);

(13) Ма́ти наді́ю – надіятися, сподіватися.

Не огледимось, як і рік мине, – майте надію (Ганна Барвінок);

– Маю надію, що Траяну вистачило розуму запропонувати їм їхати разом. (О. Авраменко);

(14) Ма́ти на озбро́єнні – бути забезпеченим зброєю.

Вибігши зі складу, я оцінив ситуацію: одморозків було душ із десять, і всі мали на озброєнні автомати (Л. Кононович);

Похапцем створені в Україні партизанські загони здебільшого мали на озброєнні лише гвинтівки, карабіни та револьвери (з газ.);

(15) Ма́ти пе́вність у чому – бути впевненим у чомусь.

Я збираюся до Криворівні, але чи не стане що на перешкоді, не маю певності (М. Коцюбинський);

(16) Ма́ти перекона́ння яке – бути переконаним, упевненим у чому-небудь.

Маю таке переконання, що ті типи [поліцаї] між собою різняться дуже мало (Г. Хоткевич);

(17) Ма́ти пра́во чого, на кого – що – мати можливість або здатність робити що-небудь, діставати щось у власність, користатися з чогось.

Пані не має права жодного на нас! (Марко Вовчок);

І я маю якесь право на батькове добро (І. Нечуй-Левицький);

Кожне мало право налаяти його, нехтувати ним, бо він сирота, мужиченя... (М. Коцюбинський);

[Монтаньяр:] Хіба Лавуазьє не мав би права академічним лавром заквітчатись (Леся Українка);

(18) Ма́ти приє́мність у сполуч. з інфін.:

а) формула ввічливості, що вживається для пом'якшення стилю.

Дуже ви засмутили мене звісткою про свою слабість, бо хоч не маю приємності знати Вас особисто, проте відчуваю живу симпатію до Вас (М. Коцюбинський);

– Не знаю, чи ви, сер, мали приємність проглядати сьогоднішні газети, але там є низка статей з приводу вчорашнього інциденту (Ю. Смолич);

б) мати почуття задоволення, втіхи, насолоди від чого-небудь.

Від недавнього часу університет, у якому маю приємність навчатися, був прийнятий до Європейської асоціації університетів (з газ.);

в) (ірон.) мати неприємність.

Я мав ще ту приємність, що в мене боліли зуби (М. Коцюбинський).

Не знаю, чи ви, сер, мали приємність проглядати сьогоднішні газети, але там є низка статей з приводу вчорашнього інциденту (Ю. Смолич);

(19) Ма́ти репута́цію кого, яку – вважатися ким-, чим-небудь.

Молодий капітан мав репутацію відважного офіцера (О. Гончар);

(20) Ма́ти сло́во – діставати право виступити на зборах, засіданні тощо.

[Голос покликача:] Руфін Емілій має слово (Леся Українка);

– Слово для інформації має товариш Гуща (І. Микитенко);

– Слово має товариш Кузнецов (А. Головко);

– Слово для пропозиції має командир Таращанського полку товариш Боженко (О. Довженко);

(21) Ма́ти смі́ли́вість (смі́лість) з інфін. – відважуватися, наважуватися на що-небудь; виявляти почуття відповідальності.

– Вліз у сім'ю, взяв чужу жінку... Май же сміливість чесно поквитуватись (М. Коцюбинський);

– Мамко, розповім я вам новину. – Яку, синку? – Таку, що йдіть до царя сватати мені дівку. – Мати перелякалася, бо не мала смілості, але таки пішла (А. Калин);

(22) Ма́ти спо́кій – бути спокійним, не турбуватися.

Майте спокій! Хай вам гнів в серці не скипить (В. Стус, пер. з тв. Й.-В. Гете);

(23) Ма́ти (справля́ти, роби́ти) / спра́вити (зроби́ти) вплив, на кого – що і без дод. – впливати певним чином на кого-, що-небудь.

Ця невеличка робота .. виявлятиме – який має вплив на душу людську краса світова (Панас Мирний);

Його звуть Лоренцано. Він з роду Медічі, але не тих, що мають вплив і владу в Італії, а з безвартісних (П. Загребельний);

(24) Ма́ти час – розпоряджатися вільним часом для виконання чогось; встигати зробити щось.

– Не той ще вік ваш, щоб Бога пильнувати: ще матимеш час, – не зараз вам умирати (Марко Вовчок);

Не зна́ти (не ма́ти, не дава́ти собі́) спо́ко́ю (поко́ю, супоко́ю) див. зна́ти;

(25) Не ма́є супе́рників хто, що – те саме, що Нема́є (нема́) супе́рників (див. нема́).

Д. Павличко часто приголомшує нас численністю звичних рефлексій. І в цьому він не має суперників (з наук. літ.);

(26) Не ма́ти нічо́го проти кого – чого – не заперечувати проти когось, чогось.

Я не маю і не матиму нічого проти Вашого заміру пустити у люди “Серед степів” .. в збірникові (Панас Мирний);

(27) Не ма́ти нічо́го спі́льного з ким – чим – не мати ніякого відношення до кого-, чого-небудь.

Радикали заявили, що нічого спільного з москвофілами не мають і на жодну роботу з ними не підуть (М. Коцюбинський);

У нас комедійних персонажів чомусь позбавляють розуму, а треба робити зовсім навпаки. Комедійний характер нічого спільного з розумовою недоладністю не має (О. Довженко);

(28) Не ма́ти (не зна́ти) спочи́нку (супочи́нку, спочи́вку) – не відпочивати.

Летить голуб понад полем, Спочинку не має, І долини, і діброви, І луги минає (Л. Глібов);

Приходилось [Мотрі] у чужих людей косити, хліб заробляти, спини не розгинаючи, спочинку не знаючи... (Панас Мирний);

Ніколи не знав [Іван] супочинку; запряжений змалку до старості в тяжкий віз життя – тягнув його всіма жилами (Мирослав Ірчан);

У білій сорочці ляже він під грушею і покладе на груди велетенські, чорні, покручені руки, що не мали спочивку ціле життя (Ю. Яновський);

(29) Не ма́ти спромо́ги – не мати можливості.

Як Пріам тіло Гектора, так вона мощі мужа свого виблагати мусіла [мусила] і навіть заповіту його не мала спромоги як слід сповнити (Б. Лепкий);

(30) Не ма́ти су́мніву в чому – не сумніватися, бути впевненим у чомусь.

Брянський маленькими білими руками ввігнався в кременистий бруствер і легко вилетів наверх, не оглядаючись на бійців, наче не мав найменшого сумніву, що й вони зроблять те саме (О. Гончар);

Ста́вити (ма́ти) за скот (скоті́в) див. ста́вити;

Чим мо́жу (мо́жемо, ма́ю, ма́ємо) служи́ти? див. служи́ти;

(31) Ша́ну ма́ти – мати повагу, пошану в когось.

[Палажка:] Он як любенько балакають!.. Хто язиком грає, той і шану має (М. Кропивницький);

І кожен в нас спеціаліст, І всякий шану має, Чи він обозник, чи танкіст, Чи чоботи латає (С. Воскрекасенко).

◇ (32) Бода́й я спасі́ння не мав – уживається для запевнення кого-небудь у чомусь.

Да бодай я спасіння не мав, коли брешу, – так божився голяр (М. Лукаш, пер. з тв. М. Сервантеса);

Вважа́ти (ма́ти) за ща́стя див. уважа́ти;

Зна́ти (ма́ти, тя́мити) смак див. зна́ти;

Зроби́ (зробі́ть, май, ма́йте) ми́лість (ла́ску) див. зроби́ти;

(33) [І] га́дки (ду́мки, в га́дці, в (на) ду́мці і т. ін.) [собі́] не ма́ти:

а) (чого) зовсім, ніколи не думати про кого-, що-небудь.

– Поки в мене в таборі козаки да [та] гармати, я ні про що й гадки не маю (П. Куліш);

То тепер тільки стали городи обгороджувати, а тоді – ніхто цього й на думці не мав (Панас Мирний);

Не кажіть мені про те, не люблю. Я й в мислі не мав такого (М. Коцюбинський);

б) (чого, рідше про що.) зовсім не знати чого-небудь, не здогадуватися про щось.

Він і на думці не мав, що Жакліна – поетеса (І. Муратов);

Цей Спартак, цей ультрапильний факультетський діяч, мабуть, і в гадці не має, якої глибокої кровоточивої рани в серці Богдановім торкнувся (О. Гончар);

Вони [молоді референтки] й гадки не мали, що за краснобайством залицяльника ховалася дрібна душа (В. Большак);

Андрій від несподіванки розкрив рота. Про санбат він гадки не мав (Ю. Бедзик);

Самусь розкошував, нахабнів і возносився в гордині, навіть у гадці не маючи, що ця ласкава й гостинна циганочка може завдати йому такого удару в спину, якого ще не завдавав ніхто (П. Загребельний);

в) не сподіватися чого-небудь або не уявляти, не чекати чогось.

Вона ніколи і в думці не мала почути таке від сина. Тепер вона радніша б смерті, ніж такому (Панас Мирний);

Ніколи й гадки не мала, що їй доведеться працювати разом з ним (О. Донченко);

Чимало прочитала такого в газетах, але чомусь і гадки не мала, що воно може стосуватися й її (С. Голованівський);

г) (перев. з інфін.) не виявляти бажання, наміру, не збиратися, не хотіти що-небудь робити, виконувати, здійснювати.

Він і в думці не мав її сватати (І. Нечуй-Левицький);

Щоб не мав і думки вбивця потай навіть порадіти з свого ганебного злочину (О. Довженко);

Й гадки не мала [дружина] міняти свої звички та уподобання (Л. Дмитерко);

Але ж Отава і в гадці не мав утікати чи рятуватися (П. Загребельний);

ґ) ні про що не турбуватися, не піклуватися.

[Трохим:] Діточок приодягну; на зиму дровець роздобуду і усього придбаю, і будемо жити, гадки не маючи (Г. Квітка-Основ'яненко);

Повбирані, заквічані [заквітчані] Та з таланом заручені, Думки-гадки не мають (Т. Шевченко);

Антосьо нічого не знав, що дома діється, жив собі у Волоської і гадки не мав (А. Свидницький);

(34) [І (ні, жо́дної)] рі́ски (рі́сочки, ма́кової крапли́ни і т. ін.) в ро́ті не ма́ти, перев. відколи, скільки часу. – нічого не їсти, не пити; бути голодним.

Уже два дні не має він у роті жодної ріски (О. Донченко);

Рісоньки ж у роті не мав від самого ранку (З. Мороз);

– Другий день росинки в роті не мали, – додав найстаріший і несміливо простяг руки (П. Панч);

Старий бідкався, що вона [інженерка] зрання ріски в роті не мала (В. Минко);

Й ріски в роті не мав від самого ранку (Василь Шевчук);

З учорашнього дня не мав у роті ні ріски (П. Гуріненко);

– З учорашнього дня і макової краплини в роті не мав (Є. Гуцало);

– З самого ранку рісочки в роті не мали... (О. Сизоненко);

Кат ма́є див. кат;

(35) Кри́вду ма́ти – бути ображеним, скривдженим кимсь; ображатися.

– Надіюся, любий брате, Що не будеш кривди мати (І. Франко);

(36) Май ро́зум! – уживається у знач. спонукання до мислення.

Вгорі над кручею вибухає снаряд, і безсилі осколки хурчать над головою .. – Е, май розум! – гукає Хома, розважаючи всю роту, – куди ти стріляєш? Чого ти хочеш? (О. Гончар);

(37) Ма́ти Бо́га [в се́рці (в душі́, в животі́ і т. ін.)] – бути милосердним, добрим, совісним, справедливим і т. ін.

– Не хочу я краденого добра. Я Бога маю в серці (І. Нечуй-Левицький);

– Але ж, пане.., майте Бога в серці! Що я вам винен? (І. Франко);

– Понімаєш [розумієш]: не худоба [ми], а люди. О!.. А чого? Бо ти ще Бога маєш (В. Винниченко);

– Майте Бога в животі: поможіть рибу виловити (М. Стельмах);

– Людина ти чи не людина? Бога за пазухою маєш?! (В. Дрозд);

(38) Ма́ти вагу́ – бути значущим, важливим.

У кожній роботі велику вагу має не тілько її зміст, а й те – як той зміст вироблено (Панас Мирний);

(39) Ма́ти (вважа́ти) ні за що кого – зовсім не зважати на кого-небудь, не поважати когось, виявляти зневагу до кого-небудь.

Було одразу ясно, що цей “спец” ні за що має всю цю роботу, ввесь цей суботник (Б. Антоненко-Давидович);

(40) Ма́ти [вели́кий] зуб (вели́кого зу́ба) на кого:

а) сердитися, гніватися на кого-небудь.

Пан Андрій мав зуба на Кшивольського за його завжди зухвалі і ґвалтовні виступи (Г. Хоткевич);

[Андрій:] Бєлін мав на неї зуба: він женихався, і – не вийшло (Я. Галан);

Гнат і, мабуть, деякі з присутніх, може, отой композитор або отой поет.. – всі вони мали на мене зуб за Вероніку (П. Загребельний);

б) проти кого. бути незадоволеним, затаїти злість проти когось.

Вже першого дня помітили козаки, що турки передусім мають зуб проти них (О. Маковей);

[Смола:] Брехня. Ти просто маєш проти мене зуб (І. Микитенко);

– Здрастуйте, – Данило й Харитон відповіли стримано, як і належить делегатам, та й мали вони проти цієї дівчини .. зуб (Ю. Смолич);

Особливо великий зуб на нього [Ярошенка] має Пилип Варивода (В. Речмедін);

Тільки проти Назарка зуб мав... А вийшло... (П. Загребельний);

(41) Ма́ти [вели́кий] хист до чого – уміти вправно, гарно, майстерно зробити що-небудь.

І здатна вона була до всякого діла, до всякої роботи, мала великий хист до всього (Панас Мирний);

[Настя:] На кого не гляну, то всі дурні, хисту не мають ні до чого. [Хома:] Еге... Поки, знаєш, розчовпають, що воно і як... (І. Карпенко-Карий);

(42) Ма́ти [вели́ку] си́лу:

а) (перев. де.) бути відомим, впливовим і т. ін. (про людину).

[Хуса:] Публій сам не так мені потрібен, як горда Марція, його жона, – вона з родини цезаря і має велику силу там, у Палатині (Леся Українка);

б) (перев. де.) бути вагомим, значним, авторитетним (про слово, виступ, статтю і т. ін.).

– А там, у районі, голос його [сількора] силу має (О. Гончар);

в) (над ким – чим.) впливати на кого-, що-небудь, керувати чиїмись діями.

Слава й ганьба не повинні Над Гафізом мати силу (А. Кримський);

Не мав директор сили над колективом (із журн.);

г) (з інфін.) могти, бути спроможним зробити щось.

– Коли Ви маєте силу до осені підождати, то зашліть – у жовтні або в листопаді (Панас Мирний);

– Почула, що автомобіль поїхав, і я довго не мала сили подзвонити біля дверей (Ю. Яновський);

ґ) бути дійсним, чинним.

В керівництві університету появилась нова особа.. на правах першого проректора, без санкції якого накази ректора не мали сили (Ф. Бурлака);

– Завітрюжить, видно, завтра, – каже Корній. – А ось для нас ці прикмети вже не дійсні, – зауважує льотчик трохи сумовито. – .. Лише до цього обрію, доки око вхопить, ці прикмети мають силу (О. Гончар);

(43) Ма́ти / ви́робити до́брий смак – володіти хистом або набути здатності відчувати, розуміти гармонійність, витонченість, елегантність та прекрасне у чому-небудь.

Має [мати] добрий смак, благородні погляди, любить літературу і штуку (М. Коцюбинський);

Читач вирішив створити список книжок, які освічена людина українського походження і менталітету мала би прочитати для того, щоби краще зрозуміти себе і для того, щоби виробити добрий смак і адекватне сприйняття реальності (з газ.);

(44) Ма́ти ві́льні ру́ки – бути не зайнятим, не обтяженим роботою, якими-небудь обов'язками і т. ін.

Мав [пан Ціммерман] вільні руки і щось таки міг чинити (Ю. Винничук);

(45) Ма́ти во́лю над ким – вільно ким-небудь розпоряджатися; впливати на когось.

Одна ще Галя має над ним волю: він її все ще кохає й поважає (Панас Мирний);

(46) Ма́ти [всі] кле́пки́ в голові́, жарт. – бути розумним, розсудливим і т. ін.

[Перший старий ткач (увіходить):] От кручені! Де тут розум?.. Хто ще має всі клепки в голові, зроду з вами [ткачами] не піде (Леся Українка);

(47) Ма́ти в тя́мці що – знати, пам'ятати щось.

– Але ти ще собі тото [те] май у тямці, що ти найліпша ґаздиня в селі (Л. Мартович);

(48) Ма́ти [до́бру] го́лову на [пле́ча́х (на в'я́зах, рідко на ка́рку і т. ін.)] – бути розумним, кмітливим, вміти розважливо, розсудливо міркувати і діяти.

– Маю клапоть батьківської землі, маю освіту, маю голову на плечах, і якось проживемо з Марусею на світі, – сказав Ломицький (І. Нечуй-Левицький);

– Ти, небого, не складайся на мене, сама голову маєш (Леся Українка);

– А все-таки, мабуть, добру голову на плечах має [Перегуда], – міркував уголос Сагайдак (В. Кучер);

– Перемогти – для цього треба мати голову на плечах, – уїдливо каже Кость (І. Багмут);

Колись-то Василь сказав, що вона [Зоня] має голову на карку (Ірина Вільде);

[Ланкова:] Він за все наше господарство дбає... Тут добру треба голову мати на в'язах (В. Большак);

Якщо Бракватіста намагається вислизнути із капкана, то й він, комісар Олів'єро, має голову на в'язах (Ю. Бедзик);

(49) Ма́ти го́стре о́ко (го́стрі о́чі) – бути спостережливим, дуже уважним, пильним і т. ін.

Невесело зустрів його Арсенал. Начальник заводу – полковник – має гострі очі. Він пильний, безсердечний (О. Довженко);

Максим мав очі дуже гострі, а головне – він мав величезний досвід нічних мандрів, набутий у постійних .. походеньках (І. Багряний);

Око.. мав [Дмитро] гостре (М. Стельмах);

(50) Ма́ти до́брого язика́ (до́брий язи́к), жарт. – уміти доладно, влучно, переконливо, дотепно висловлюватися або багато говорити.

– Намолов сім мішків... – пробурчав нарешті кооператор. – Язика доброго має, – сказав Дмитро (В. Підмогильний);

– Або ми з тобою в голодний край, а не поміж людей йдемо? – не втрачав надії Прокопчук. – Говоріть. Гаразд, що язика маєте доброго (Григорій Тютюнник);

(51) Ма́ти до́вгі (довже́зні) ву́ха, жарт. – уміти дізнаватися, довідуватися про що-небудь маловідоме, приховуване, таємне і т. ін.; все добре чути.

[Другий голос:] Що ж ти там почуєш? [Третій голос:] Він має довгі вуха, не журіться (Леся Українка);

Любий друже, – ти загинув! Язики попівські довгі, Довгі руки мають дуки, А народ довжезні вуха (Л. Старицька-Черняхівська);

(52) Ма́ти до́вгі ру́ки – привласнювати, брати чуже або зазіхати на чуже.

Мав довгі руки, а тому й попав на лаву підсудних (з газ.);

(53) Ма́ти до́вгого язика́ (до́вгий язи́к), зневажл. – не стримуватися у розмовах, говорити багато зайвого, розголошувати таємниці.

– Вона ж лепетлива і сама ж таки рознесе по сусідах недобру славу про мене.. Нехай лепече язиком, коли довгий язик має (І. Нечуй-Левицький);

[Золотницький:] Ти скажи спершу, чи довгого язика маєш? [Яким:] Як до чого. До таємниць – короткого (Б. Грінченко);

(54) Ма́ти ду́лю ([лиху́] тря́сцю, ді́рку від бу́блика і т. ін.), зневажл. – нічого не досягти, не одержати, нічим не володіти і т. ін.

За таким чоловіком лиху трясцю матимеш, а не черевики (М. Стельмах);

– Де голова добрий, там і посіється, і вироститься. А поганий, то скільки не кажи – дулю матимеш (із журн.);

(55) Ма́ти ду́шу – бути чуйним, доброзичливим, сердечним і т. ін.

– Не гони, – кричить, – машину. Май же душу, не тряси! Не лети (С. Олійник);

(56) Ма́ти за ду́рня (за ду́рника) кого – не зважати на когось, не рахуватися з ким-небудь; вважаючи когось нерозумним.

Роман як Роман, а в класі Романа всі за дурня мають. Догадується він, що є тут якась кривда, а яка саме – не зрозуміє, тільки на вчительку серце має (С. Васильченко);

– Зібрався курс, хоче допомогти йому, а він ніби має нас усіх за дурників (Є. Гуцало);

(57) Ма́ти за душе́ю що:

а) володіти чимсь, якимсь багатством.

– Чи має що за душею її [Мелашки] батько? – А чом же? Балаш, здається, людина з достатками (І. Нечуй-Левицький);

б) думати, говорити, знати і т. ін. що-небудь.

– Ви йому про це сказали? – Так, я йому все виклав, що мав за душею (М. Ю. Тарновський);

– Називаєш плетухою... Ну, називай, коли кращих слів за душею не маєш для мене (Є. Гуцало);

(58) Ма́ти за люде́й кого – ставитися з повагою до кого-небудь.

– Розсуди нас з нашою Злощасною Долею, що споконвіку пеклом на нас дише; .. не хоче нас за людей мати (Панас Мирний);

(59) Ма́ти за плечи́ма (за спи́ною) що:

а) (зі сл. роки́, літа, десятилі́ття і под.) прожити якусь частину життя.

Всього лиш шістнадцять літ має за плечима, а статечністю та й тверезістю мислення старших за себе, ба зрілих уже перемудрить (Д. Міщенко);

Вона вже давно не працює у нашій школі, має за плечима близько 80-ти років (М. Матіос);

б) (перев. зі сл. досвід) набути, здобути і т. ін.

Тритузний, мабуть, теж мав за спиною неабиякий досвід цієї складної ходьби, бо почувався аж надто впевнено (О. Гончар);

Раїса дізналася, що генеральське звання її благовірному не світить, оскільки має за плечима тільки військове училище, (В. Лис);

(60) Ма́ти за щось кого – поважати, цінувати когось.

Дуже йому було прикро, що люди його мають за щось, коли він у своїй думці не варт був нічого (Л. Мартович);

(61) Ма́ти зглядь на кого:

а) виявляти увагу, співчуття до кого-небудь.

А хіба не однаково, де живе людина – чи в Москві, чи в Переяславі, чи в Підверках? Аби сама добра була, до людського горя чула, на бідного та нещасного зглядь мала... (Б. Антоненко-Давидович);

б) поважати.

Шануй кожного, то будуть люде зглядь мати (Сл. Б. Грінченка);

(62) Ма́ти кебе́ту, жарт.:

а) бути розумним, здібним, кмітливим і т. ін.

Чи так, батьку-отамане? Чи гарно співаю? Ех, якби то!.. Та що й казать? Кебети не маю (Т. Шевченко);

б) (перев. до чого (заст. к чому)) уміти добре робити щось, розумітися на чомусь.

Хто мав к чому яку кебету, Такого той шукав бенкету, Всі веремію підняли (І. Котляревський);

Якщо вдасться мені добре ця проба, то писатиму більш, якщо ні, то значить – “кебети не маю!” (Леся Українка);

Козак Мамай, сам до малювання маючи кебету, встиг визначити руку якогось великого й своєрідного живописця... (О. Ільченко);

– Тепер він працює зоотехніком... Що ж, так тому й бути, коли має до того кебету (В. Вільний);

(63) Ма́ти когось за ні́кого <�Ні за ко́го не ма́ти когось> – ставитися для когось зневажливо, вважати когось не вартим уваги;

(64) Ма́ти ко́нтри з ким – бути з ким-небудь у поганих стосунках.

В консисторії був тоді Лев Кордасевич, який ще з давніших літ мав якісь контри з о. Квінтіліаном (І. Франко);

(65) Ма́ти коро́тку (ку́цу) па́м'ять – швидко забувати про кого-, що-небудь.

[Юлія:] Так? То таку коротку пам'ять маєте? (І. Франко);

Бракує вам міцного духу, пане Гармаш, – тихо заговорив шляхтич, – та й пам'ять маєте коротку... (Н. Рибак);

Наївно було б нашим недругам гадати, що український народ має настільки вже куцу пам'ять (з газ.);

(66) Ма́ти леда́чу па́м'ять, ірон. – не запам'ятовувати чого-небудь, не виявляти здатності згадати когось, щось.

В якійсь далекій стороні... В Німеччині... В Туреччині... Та ні! Таку ледачу пам'ять маю, Що й не згадаю (Л. Глібов);

(67) Ма́тимеш на ри́бу – те саме, що Діста́неться на горі́хи (на кисли́чки, на бу́блики) кому (див. дістава́тися).

Уявіть же собі, що я бачу, входячи до себе в хату. Мама стоять біля печі зажурені й зустрічають мене такими-о словами: – Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой шибенику ти неслухняний, свиня ти нескребена (І. Микитенко);

(68) Ма́ти мі́сце – бути, траплятися і т. ін.

– Мені з достовірних джерел відомо, з якою гідністю відстояли ви свою любов проти натиску декотрих .. чорнильних душ, які ще подекуди мають місце (О. Гончар);

Це було здорово, хоч і мала місце окрема граматична помилка (А. Крижанівський);

(69) Ма́ти міцни́й (тверди́й) ґрунт під нога́ми – почувати себе твердо, впевнено, незалежно і т. ін.

Може, на той рік пощастить мені зібрати більше матеріалу і тоді матиму міцніший ґрунт під ногами (М. Коцюбинський);

Хоч навчаються студенти у вузах і мають під ногами твердий ґрунт, упевненості в завтрашньому дні молоді люди здебільшого не мають (з газ.);

(70) Ма́ти музика́льне ву́хо – бути здібним до музики, вміти тонко розуміти, сприймати та відтворювати її.

Опріч знання різних діалектів треба мати дуже музикальне вухо, щоб зловити усі одтінки говорів (М. Коцюбинський);

(71) Ма́ти му́хи (му́ху) в но́сі, жарт. – бути неврівноваженим, вередливим і т. ін.

Мама її трохи дженджурилася: емігрант, мовляв, бабій... Її мама взагалі мала мухи в носі (В. Бабляк);

(72) Ма́ти м'яке́ се́рце – бути добрим, поступливим, лагідним і т. ін.

Їм здавалося, що сором'язливість почуттів найкраще прикрити від чужого ока шкаралупиною насмішки чи й масним словом, щоб ніхто не подумав, що парубок має м'яке серце (М. Стельмах);

(73) Ма́ти на горі́хи (на ри́бу) від кого і без дод.:

а) зазнавати неприємностей, невдачі, кривди і т. ін.

Незважаючи на статки, на високі показники, недавно заморозили найвищу нагороду [Богданові]. Тепер маєш на горіхи, не послухав молоду та зелену головиху, хотів і тут пальму першості... (В. Большак);

б) бути вилаяним, покараним.

Мама стоять біля печі зажурені й зустрічають мене такими-о словами: – Довчився? Матимеш тепер від батька на рибу. Ой шибенику ти неслухняний (І. Микитенко);

(74) Ма́ти ду́мку (га́дку, на ду́мці, рідше на га́дці і т. ін.):

а) (про що) думати про що-небудь, розмірковувати над чимсь.

Скажи мені, серце моє, що маєш на гадці (П. Чубинський);

Він ще тоді добре втямив, .. що небезпечно говорити те, що думає чоловік, що має на мислі... (І. Нечуй-Левицький);

А тут ніхто, навіть мої хлопці не знають, що я за гадку маю (І. Франко);

– Робіть так, аби моїм дітям кривди не було, бо я маю таку гадку, що відси [звідси] я вже не годен вийти (В. Стефаник);

З ранку до вечора залюбки розповідав би їй про все, що мав на думці (І. Муратов);

б) що. задумувати, замишляти що-небудь.

– А може,.. знов має на думці недобрий замір, – тихо обізвалась Тодозя (І. Нечуй-Левицький);

Може, щось інше має на думці? Може, .. вирішила звести з нею отут свої останні рахунки? (О. Гончар);

Малося на думці, що всі озброєні захисники фортеці Бастилії повинні перейти у розпорядження повсталого міста (із журн.);

в) кого. сподіватися на одруження з кимсь; кохати когось.

– Сватає тебе князь Єремія. Чи підеш ти за його [нього] заміж, чи, може, маєш на думці кого іншого? (І. Нечуй-Левицький);

г) (з інфін., рідше що) виявляти наміри, бажання хотіти що-небудь зробити, вчинити і т. ін. або замишляти, задумувати щось.

Король [тривожився].., чи не має він [Єремія] часом на думці одбити його рід од польської корони і його самого скинути з престолу (І. Нечуй-Левицький);

– А не говорили вам, що мужики мають думку подушно ділити панську землю? – Ні, цього я не чув (М. Стельмах);

Може, щось інше має на думці? Може, .. вирішила звести з нею отут свої останні рахунки? (О. Гончар);

(75) Ма́ти на меті́ <�Ма́ти мето́ю (ці́ллю)> що – Вночі по тихій вулиці ходили патрулі, інколи навідувалися і до Барвистих з метою перевірки мандатів.

Непрохані гості грізно випитували Макара Івановича, звідки взяв він такі страшні брошури та яку ціль має тримати їх (М. Коцюбинський);

Вони чогось годували Андрія Григоровича самою рибою. Бог їх знає, що вони мали на меті. Але щодня на сніданок, на обід, на підвечірок, на вечерю давали то сомину, то морену, то щуки (В. Винниченко);

Велику, бачте, ціль На оці Возний мав (М. Рильський, пер. з тв. А. Міцкевича);

(76) Ма́ти на о́ці (рідше на оча́х):

а) (кого, що) спостерігати, стежити за ким-, чим-небудь; постійно бачити когось, щось, зважати на когось, що-небудь.

– Домагаймось, щоб на хутір сюди виселитись, до землі ближче. Хоч у землянках жили б, та завжди б її під руками на очах мали (А. Головко);

Залиштесь, будь ласка, коло палати.. Я весь час матиму вас на оці (Ю. Шовкопляс);

[Савич:] Нам би варто на оці мати парубка цього (С. Голованівський);

б) (кого, що) думати про кого-, що-небудь перед висловлюванням.

Бажавши, щоб поезії Руданського увійшли в друк, я мав на оці інтереси етнографів, фольклористів (А. Кримський);

– Про нього, про агронома, про кого ж іще, – тепер уже відкрито сказала, кого мала на оці (Є. Гуцало);

в) (кого, що) виявляти інтерес, приглядатися до кого-, чого-небудь.

[Чопорій:] Я завжди вашу Ольгу мав на своїм оці, вона буде добра невістка (М. Кропивницький);

Я його давно маю на оці, най [нехай] і то [те] знає (І. Франко);

– Вже, певно, є на оці якась чорнявка? (Василь Шевчук);

г) (що) пам'ятати, не забувати, знати.

Цю характеристику Шевченкового правопису треба завжди мати на оці кожному, хто хоче досліджувати Шевченкову мову (І. Огієнко);

ґ) (що і без дод.) надіятися, сподіватися на щось, чекати чого-небудь, враховувати щось і т. ін.

– Любка надійде, – я маю на оці й місце лишаю на правому боці (А. Кримський);

д) (з інфін.) виявляти намір, збиратися зробити, здійснити щось.

Мав на оці побувати в інституті, дізнатися про іспити (Г. Коцюба);

(77) Ма́ти на се́рці що до кого – бути небайдужим до кого-небудь.

– Чогось мій син журиться. Він щось має на серці та не хоче признаться (І. Нечуй-Левицький);

(78) Ма́ти на ува́зі:

а) (кого, що) думати, знати про кого-, що-небудь, не називаючи, не згадуючи у висловленні.

– Чи мав на увазі Котляревський яке-небудь село, писавши “Наталку Полтавку”, – трудно сказати (Панас Мирний);

“Закохана”, – каже він про неї. Певне, має на увазі її прогулянки із Степашком (О. Гончар);

– Що ж там було? – запитав я, маючи на увазі міліцію. – Все з'ясували? (Є. Гуцало);

б) (що) говорити, намагаючись уточнити що-небудь.

– Я маю на увазі створення запланованих спадкових змін (О. Довженко);

в) натякати на щось.

– Ти й сама у нас, як Дон Кіхот! Що він мав на увазі? Що довга вона та худа..? (О. Гончар);

г) зважати на що-небудь, враховувати щось.

[Парвус:] Май на увазі: відступникам немає воріття (Леся Українка);

Тут хочеться сказати кілька слів про редагування класиків.. Передусім треба мати на увазі тип видання (М. Рильський);

– Майте на увазі, товариші, що на плацдармі нам не минути зустрічі з танком (О. Гончар);

ґ) (з інфін.) виявляти намір, збиратися зробити, здійснити що-небудь.

– Можливо, інженер Синявін має на увазі скористатися деякими заощадженнями на дільницях (Іван Ле);

(79) Ма́ти не́руш у рука́х, діал., жарт. – брати, привласнювати чуже, виявляти потяг до крадіжки.

– Як говориться, “мав неруш у руках”, любив потягнути все, що лежало без догляду (І. Франко);

(80) Ма́ти нюх, жарт. – добре орієнтуватися в будь-якій ситуації, в різних обставинах.

– О-о! та він нюх має: зна, що кому треба; догодить всякому зможе (Панас Мирний);

(81) Ма́ти оба́чіння на кого, над ким – виявляти увагу, бути милосердним, поблажливим до когось.

Знайшла мене ой смертонька в чужій стороні, – май же, сестро, обачіння на діти мої (з народної пісні);

Ще одні радили піти ще раз до директора .. й просити ще раз, аби мав над людьми обачіння, аби не збавляв їх весни божої та й Великодня (Марко Черемшина);

(82) Ма́ти о́ко перев. на що, до чого, рідше на кого.:

а) приглядатися до чого-небудь, зацікавлюватися чимсь.

Особливо на дві речі мали вони око (І. Франко);

б) бути здатним до чого-небудь, уміти робити щось.

– Та я що... Я до всякої роботи маю око... – скромно сказав Марко Крутояр (А. Шиян);

в) наглядати, стежити за ким-небудь, за чиїмись учинками.

До міста доніс пан, що має на селі такого чоловіка, що громаду бунтує, та просив, щоби на нього жандарми мали око (Б. Лепкий);

(83) Ма́ти олі́ю (лій, рідше сма́лець і т. ін.) в голові́ <�Ма́ти лій під чу́бом>, жарт. – бути розумним, кмітливим, розсудливим і т. ін.

– Не вчи ученого! – спогорда відповів Чорноволенко. – Самі під чубом лій маємо (М. Стельмах);

Батько похвалив свого нащадка, що він має олію в голові, хоч син і не був у тому певен (В. Большак);

Це ж треба мати в голові олію, щоб після цього вірити в святе (Л. Костенко);

(84) Ма́ти пам'ятке́ о́ко – бути спостережливим, надовго запам'ятовувати побачене.

Око .. мав [Дмитро] гостре і пам'ятке. Кине думкою на якийсь шматок землі – і вже він спливає перед ним зі своїми неповторними обрисами (М. Стельмах);

(85) Ма́ти під собо́ю ґрунт – бути зумовленим, виправданим чим-небудь, пояснюватися чимсь.

[Джаліл:] Якщо скосити люцерну, то сарана сяде на бавовник... Розпорядження директора не має під собою ґрунту (Л. Первомайський);

Задерикуватість та зухвалість багатомаєтних галицьких бояр мали під собою ґрунт (А. Хижняк);

(86) Ма́ти пле́чі, перев. де. – бути під чиїмсь захистом, протекцією, спиратися у житті, в своїх діях на чиюсь підтримку.

Мошко має всюди плечі (І. Франко);

На жаль, не мала вона в родині дужих плечей, які були б і опорою, і надією, і розрадою (із журн.);

(87) Ма́ти поня́ття (уя́влення) яке, про кого – що – знати, уявляти кого-, що-небудь у якійсь мірі.

Про село вона мала досить туманне уявлення, бо бачила його лише з вікна залізничного вагона (С. Добровольський);

Нарешті Каргат заявив, що має більш-менш точне уявлення про зміст своєї роботи на заводі, та попросив аж два тижні на обдумування свого остаточного рішення (Ю. Шовкопляс);

(88) Ма́ти поро́жню макі́тру на пле́ча́х, зневажл. – бути нерозумним, нерозсудливим і т. ін.

– Як маєш порожню макітру на плечах, стріляй! – бунтувався професор. – На твоєму [бандита] боці сила, на моєму – правда. Сила розвіється, а правда – ніколи! (О. Гончар);

(89) Ма́ти поша́ну – те саме, що Бу́ти в поша́ні (див. бу́ти).

Король, що розпоряджав значним числом лицарства, мав пошану і в державі, і в сусідів (І. Крип'якевич);

(90) Ма́ти пристрі́ляне о́ко – розбиратися в чомусь, бути досвідченим, обізнаним.

Незнайомець розглядає Шаміля. Має, видно, око пристріляне, – такого не обдуриш (О. Гончар);

(91) Ма́ти раху́нки з ким, які – бути в поганих стосунках, у неладах і т. ін. з ким-небудь.

Мундзьо.. говорив до Шарлоти довго, а притім бив кулаком об кулак, буцім грозив їй бійкою. Певне, мав з нею якісь домашні рахунки (Л. Мартович);

(92) Ма́ти ра́цію (сенс):

а) правильно, слушно вважати, думати, говорити.

– Ви абсолютно маєте рацію. Наша Батьківщина повинна ж колись перетворитись на .. сад (О. Довженко);

– У суперечці народжується істина. – Знов ти маєш рацію, – згодився Васюта (Ю. Шовкопляс);

– Шевченко має рацію, – сказав Гулак. – Найбільше зло – кріпаччина, і бити треба в неї (Василь Шевчук);

б) виявлятися слушним, правильним; бути обґрунтованим, переконливим (про думку, слова і т. ін.).

Ваша догадка має рацію, і я раджу вам піти шляхом, відзначеним мною на карті (Н. Рибак);

(93) Ма́ти робо́ту з ким – чим – морочитись, клопотатися з ким-, чим-небудь.

Дидона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох... (І. Котляревський);

(94) Ма́ти ро́зум [у голові́]:

а) бути розумним, кмітливим, розважливим і т. ін.

Коли ти маєш Перли, То й розум май І перед Свинями не розсипай (Л. Глібов);

– Я не сказав би, – кохати не заборониш... Але ж батьки повинні мати розум у голові – то річ інша (Ю. Яновський);

б) не робити необдуманих вчинків.

Дорога кепська: чи саньми, чи возом – не розбереш. Подекуди й човном Не вадило б... Розумні – майте розум, Сидіть удома (М. Рильський);

(95) Ма́ти ру́ку, перев. де. – користуватися чиєюсь підтримкою, допомогою, протекцією і т. ін. (перев. впливової, знаної людини).

[Дід:] Він скрізь руку має, а ми що? (І. Карпенко-Карий);

Не такого вона роду, щоб її вислали. Вона скрізь руку має (І. Микитенко);

В райцентрі він свій чоловік, руку має... (К. Гордієнко);

Але прикинув [Варчук], що мати в губернії таку руку – велике діло (М. Стельмах);

– Важко правди добитися, коли не маєш там руки (О. Гончар);

(96) Ма́ти свербля́чі (липкі́) ру́ки, жарт. – виявляти потяг до крадіжки; брати, привласнювати чуже.

Не май рук сверблячих (прислів'я);

Надто липкі руки мали деякі можновладці, от і обікрали державу (з газ.);

(97) Ма́ти [свій] верх над ким – чим, рідше в чому. – бути головним у чомусь; керувати.

Невістка уміє цілковито задобрити воркотливу свекруху, бажаючи мати у всім і все свій верх у хаті (І. Франко);

Щоб на Крутогорі хтось верх мав над ними або хтось прогнав їх звідси, – та ви що, з кого смієтесь? (М. Ю. Тарновський);

(98) Ма́ти свій ро́зум [у голові́]:

а) діяти по-своєму, на власний розсуд, незалежно від інших.

Людей питай, а свій розум май (Номис);

[Робітник:] Ти гадаєш, небоже, що то мала робота – сімсот овець! Адже то живе, адже то кожде [кожне] свій розум має (І. Франко);

б) уміти самостійно правильно, розумно вирішувати що-небудь.

Волосний сказав, що Мелашка не маленька, а коли зосталась у Києві, то вона мала свій розум у голові для того (І. Нечуй-Левицький);

(99) Ма́ти своє́ обли́ччя (лице́) – відрізнятися від інших людей, подібних предметів, явищ і т. ін.; бути оригінальним.

Сучасне мистецтво має своє обличчя, хоч, може, ми його сьогодні так докладно не бачимо (Б.-І. Антонич);

(100) Ма́ти своє́ о́ко перев. де. – бути обізнаним з чимсь, поінформованим про щось, постійно дістаючи відомості від кого-небудь.

Всюди мали [молоді] своє око й критикували, не зважаючи на чини й посади (В. Собко);

(101) Ма́ти свою́ сте́жку – бути оригінальним у чому-небудь.

Кожна мова має свій шлях розвитку, на якому позначились історичні події, пережиті її народом, географічні умови, серед яких живе цей народ, кліматичні особливості його території (Б. Антоненко-Давидович);

(102) Ма́ти себе́ (ма́тися) на ба́чності (на оба́чності, на обере́жності і т. ін.) – бути обачним, насторожі; остерігатися, пильнувати.

Максим шепнув .. деяким із своїх товаришів, щоб малися на бачності (І. Франко);

Зрадлива дівчина, очевидячки, тільки й чатувала, аби стягти хустину з шиї. Та Йон мавсь на обережності (М. Коцюбинський);

Воно [нещастя] приходить і відходить, а коли не маєш себе на бачності.., то відтак приходять другі і кажуть тобі, що ти є.., і ти є пропащий (О. Кобилянська);

(103) Ма́ти се́рце:

а) бути чуйним, добрим, доброзичливим, порядним і т. ін.

Я винен в тім лише, що серце, серце мав (М. Зеров);

б) (на кого – що.) бути незадоволеним ким-, чим-небудь.

Козаки давно вже серце на султана мали за татар: скільки того ясиру перетягали бусурмани (П. Панч);

в) ображатися, гніватися, сердитися на кого-небудь.

– Оце, сусідо, маю на вас серце, – скаржиться жартом Петриха моїй матері (С. Васильченко);

Хоч бувало й обзивав мене.., а я на нього серця не мав (І. Муратов);

– Ти не май серця на матір.. Вона має право гримати на тебе, вона тебе виховала (Є. Куртяк);

– Я б на того приймака не мала серця, якби ж то людина. Ніколи тверезий не приходить (Є. Гуцало);

(104) Ма́ти се́рце з пе́рцем – бути запальним, гострим, дотепним і т. ін.

– Я люблю, щоб дівчина була трохи бриклива, щоб мала серце з перцем, – сказав Карпо (І. Нечуй-Левицький);

(105) Ма́ти сини́цю в жме́ні, жарт. – задовольнятися тим, що є; не претендувати на щось більше.

За синіми птахами ніхто не гнався, – гадаєте, лише я волів синицю в жмені мати? (В. Дрозд);

(106) Ма́ти сла́бість (слаби́нку, сла́бкість і т. ін.) до кого – чого, жарт. – захоплюватися ким-, чим-небудь, не бути байдужим до когось, до чогось; любити когось, щось.

Мав слабинку [чоловік] до різних красивих і чимось незвичайних речей, здебільшого дрібничок (П. Козланюк);

У кожного свої пристрасті, свої дивацтва: один збирає марки, другий монети, третій колекціонує листівки. Твердохліб же мав слабість до снопів (І. Цюпа);

(107) Ма́ти сла́ву:

а) бути широковідомим, популярним.

[Руфін:] Видно, любий тестю, що ти давно вже в Римі не бував, а то ти б знав, хто має славу в Римі (Леся Українка);

б) (кого, яку) вважатися ким-небудь.

Мав [Владко] славу дуже забавного [дотепного] оповідача (І. Франко);

Цей молодик має славу талановитого науковця. Але слава та – скоростигла і роздута (Ю. Шовкопляс);

(108) Ма́ти [собі́] на прикме́ті (на примі́ті):

а) (кого) виявляти інтерес, придивлятися до когось, виділяючи його серед інших.

– Нехай Улас та Іван до тебе не чіпляються, бо для тебе маємо на прикметі когось кращого од тих двох лобурів (І. Нечуй-Левицький);

– З нього був би неабиякий наводчик. Я мав його на прикметі (О. Гончар);

б) (кого) спостерігати, стежити за ким-небудь, постійно пам'ятати про когось.

Од того часу пан мав на прикметі Миколу й звав його бунтарем (І. Нечуй-Левицький);

// запідозрювати когось у чому-небудь.

Кожний легінь, котрий кємкував [розумів], що його мають на приміті, – уже був насторожі (Г. Хоткевич);

Килина так говорила, ніби когось і на приміті мала. Бо що там не плещи, а стіну ж таки повалив хтось (Є. Гуцало);

в) (що) не розголошуючи, думати про що-небудь, намічати щось.

– Сидір собі мав на приміті ще один план (А. Хорунжий);

(109) Ма́ти [собі́] на умі́ що і без дод.:

а) думати про щось, розмірковувати над чимсь, не виявляючи своїх думок, намірів.

“І як-таки за такого ланця [Чіпку] та вийшла така багачка, як Галя?” Старі діди та баби все те собі на умі мали (Панас Мирний);

“Мовчання – золото, – мав Григор на умі. – Тому й мовчать усі глухонімі...” (В. Симоненко);

б) збиратися щось робити, замишляти що-небудь.

“Мати зумисне втекла з гостинної.. Вона має щось на умі. Це неспроста. Що це за знак?..” (І. Нечуй-Левицький);

(110) Ма́ти спи́чку в но́сі, жарт. – бути тямущим, кмітливим, розсудливим.

– Еге, Дмитре, видать, що мати тебе в голову не била, маєш спичку в носі (Є. Гуцало);

(111) Ма́ти спра́ву (ді́ло):

а) (з ким – чим.) вступати в якісь стосунки з ким-небудь, підтримувати зв'язки з кимсь, з чимсь.

– От ще новина: я вже не маю ніякого діла з “Дзвінком” (Леся Українка);

Ватаг був з нього перший на всі гори, приймав на увагу [він] не людей, з котрими буде мати діло, а полонину (Г. Хоткевич);

Кожний вам скаже, що то хата Ілька Чубатого, .. з яким мають діло тільки його приятелі (В. Винниченко);

– Я з Оленкою буду справу мати. Ми вже з нею якось порозуміємося, – хитро підморгнув Гнат (В. Кучер);

б) з ким. зустрічатися, стикатися з ким-небудь.

Гиря остаточно переконався, з ким має діло. Він глянув на Миколу спідлоба (В. Гжицький);

Він зрозумів, з ким має справу. Знітився, зів'яв під твердим поглядом дівчини (Д. Ткач);

– Ти знаєш, з ким нам доведеться мати справу на цьому плацдармі (О. Гончар);

Бач, уявив, поганець, що має діло з тетерваком, якого легко можна накрить сільцем підступності (Василь Шевчук);

в) (з чим, рідше з ким.) займатися чим-, ким-небудь.

– Чиє? – .. голосно запитав Хома, хоч добре знав, з чиїми речами має справу (О. Гончар);

– Я з мисливськими [собаками] мало справ мав...У війську я два роки порався біля вівчарок (В. Дрозд);

г) користуватися чимсь.

Ми тепер не маєм діла з тими каганцями: світло яснеє палає сонечком над нами (Коломийки);

(112) Ма́ти страх [на душі́] перед ким і без дод. – боятися кого-, чого-небудь.

Пестив жінку, а зрідка й дітей, щоб не розбалувались та мали страх перед батьком (М. Стельмах);

– Люди добрі! Питав тут Дмитро, хто має страх на душі. Я маю страх на душі. Ну, куди я з оцією ґирлиґою та проти їхніх дредноутів? (О. Гончар);

(113) Ма́ти тя́му (тя́мку) [в голові́]:

а) бути розсудливим, вміти розумно розібратись у чому-небудь, розуміти щось.

– Хто має тямку в голові, той пристане на це. А як ні, то нам нема про що й балачку точити, – крикнув Єремія й вхопив у руки шапку (І. Нечуй-Левицький);

б) (до чого) розумітися на чому-небудь, розбиратися в чомусь.

Має тяму до римарства (Сл. Б. Грінченка);

(114) Ма́ти у рука́х що:

а) (перев. зі сл. ремесло, спеціа́льність і т. ін.) бути фахівцем у чомусь.

Не один хотів би мати у руках таке ремесло, як я тепер маю (Л. Мартович);

Той другий, фотограф, хоч і не багач, але й не бідує, бо має в руках тверде ремесло (Г. Пагутяк);

б) розпоряджатися, володіти, керувати чим-небудь.

Пан є паном і може наробити багато лиха; підстароста може його наробити ще більше, тим паче, що має в руках сяку-таку озброєну силу (Г. Хоткевич);

(115) Ма́ти ха́ле́пу – зазнати неприємностей.

Далі чумак каже погоничеві: “Вимий казан. Та гляди, не вишкрібай решток з казана на дні, бо матимеш халепу” (І. Цюпа);

– Не послухав ти мене, от і маєш халепу (А. Хорунжий);

(116) Ма́ти храп, фам.:

а) (на кого) сердитися, злоститися на когось.

Каже, же [що] на нього отаман має храп (Сл. Б. Грінченка);

Тільки краєм ока я його [майстра] бачив, а одразу ж зненавидів так, що, мабуть, і сам мій батько не мав на нього такий храп, як я тоді (Б. Антоненко-Давидович);

б) (на кого – що.) зазіхати на кого-, що-небудь, намагатися заволодіти чимсь.

– Дуже великий храп має Хорошун на Миколу Івановича за контрибуцію... (Б. Антоненко-Давидович);

(117) Ма́ти Христа́ в душі́ (в се́рці) – бути справедливим, милосердним, порядним, доброзичливим і т. ін.

– Коли ваша ласка, обминули б, може, – болісно вговоряла стара. – Христа в душі не маєте? – знову допитувалася (Іван Ле);

Від хати до хати пішов поголос: полковник людина добра, має Христа в серці. Другий би по світу з торбою пустив, а він, гляди, гроші ще дав, землю повернув (Н. Рибак);

(118) Ма́ти честь (ща́стя), з інфін. – уживається для вираження гордості за щось, задоволення від чогось; бути удостоєним чого-небудь, із задоволенням здійснювати щось.

– Я вже мав честь бути в вашому домі.. – почав Ломицький (І. Нечуй-Левицький);

Я мав щастя бути учнем дорогої Ганни Антонівни... (Ю. Яновський);

(119) Ма́ти шано́бу:

а) (до кого) відчувати глибоку повагу, пошану до кого-небудь.

Всі вони мали велику шанобу до пана Адама за його рівний характер, солідність і гуманізм (М. Коцюбинський);

б) (від кого, в кого) бути шанованим ким-небудь.

Іванець .. за свою щиру службу старому Хмельницькому мав велику в його [нього] повагу і шанобу (П. Куліш);

(120) Ма́ти шмато́к (ку́сень, кусо́к і т. ін.) хлі́ба:

а) добувати засоби до існування, заробляти на прожиття.

Схопивсь Мірошник, да [та] пізненько, Що поки йшла вода маленька, Щодня він хліба мав шматок (Є. Гребінка);

– Я б раділа, коли б мені трапилось таке місце, як у вас. Та, що казати, я дякую Богові, що маю собі певний шматок хліба (Леся Українка);

б) жити, не відчуваючи значних нестатків.

Вона бралась за будь-яку роботу, щоб хоч постійно кусень хліба мати (з газ.);

(121) Ма́ю честь, уроч.:

а) (з інфін.) уживається як шаноблива форма при звертанні до когось, у розмові з кимсь; удостоєний, уповноважений, бажаю і т. ін.

– Вибачте, будьте ласкаві! Професор Карташов з Петербурга. Маю честь освідчитись, – сказав прибулий (О. Довженко);

б) уживається як шаноблива форма прощання з ким-небудь.

[Вадим:] Дозвольте йти. [Ярослав:] Прощайте. [Вадим:] Маю честь (Іван Ле);

(122) Не ма́ти зеле́ного поня́ття (уя́влення), діал. – не мати найменшої думки про що-небудь.

Лідка стирчала між ними, як кістка в горлі: адже вона не мала зеленого поняття про Веренчанку, про Лялю, загалом про те все, що пережилося за минулі вакації (Ірина Вільде);

Я тодi не мав зеленого поняття про технiку реставрацiї стародавнього живопису, ще нiчого до ладу про нього не знаючи (Р. Федорів);

Можливо, тітка .. пропонувала вжити щодо братів якогось чародійства (тоді я, правда, й поняття зеленого не мав, що воно таке, це тепер про такі речі говорять аж забагато) (Валерій Шевчук);

Колись я пішов працювати в редакцію після закінчення десятого класу. Про журналістику не мав зеленого уявлення (О. Шугай);

(123) Не мати ні со́рому (че́сті), ні со́вісті; Не мати ні со́рому (че́сті), ні сумлі́ння хто – хтось діє несправедливо, поводиться безсоромно.

Для засудження ближнього свого треба не мати ні сорому, ні совісті (із журн.);

(124) Не ма́ти Бо́га в душі́ (в се́рці, в животі́) – бути жорстоким, бездушним або несправедливим і т. ін.

– Бога в животі не мають, серця не мають [пани]! Дитина недужа, вмирає, а ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний);

Такі ж, як і він, злодії: .. весь той люд, що не має в душі Бога й не боїться ні тучі, ні грому (В. Винниченко);

– Ну, де це так видано, Супруне?.. Хіба ми Бога в душі .. не маємо? (М. Стельмах);

Тато його [діда] дуже не любив, називав босяком та волоцюгою і, що найстрашніше, казав, що він Бога не має в серці (А. Дімаров);

(125) Не ма́ти відбо́ю від кого – чого – часто, багато разів бути, ставати об'єктом яких-небудь дій, домагань і т. ін.

Не дивно, що Катря не мала одбою од улесливих речей та здивованих очей (Панас Мирний);

Йон не мав одбою од настирливих людей: вони .. вкладали йому всі поголоски, що котилися по кутку про його дочку (М. Коцюбинський);

Від женихів молоді лаборантки не мали відбою (із журн.);

(126) Не ма́ти всіх до́ма, жарт. – нерозумно себе поводити, бути дурнуватим.

У однієї жінки був чоловік, та такий собі вахлакуватий та неповороткий, та ще і не мав усіх дома (з переказу);

(127) Не ма́ти гара́зду в голові́ – бути нерозумним і діяти нерозумно, несерйозно, невиважено.

Тому занесли до хати, а юрба вийшла за ворота і почала судити по-своєму. – Басараби знов зачинають вішатися, не мають гаразду в голові (В. Стефаник);

(128) Не ма́ти де (куди́, до ко́го) го́лову (голови́) прихили́ти <�Нема́ до ко́го прихили́тися> – бути самотнім, залишитися без рідних і близьких.

Я хочу стати за няньку або за економку, бо я, бачте, безприхильна й безпричальна удова. Нема мені до кого й прихилитись (І. Нечуй-Левицький);

Тітка Мотря оповідала, як їй було добре за покійником третім чоловіком і як вона тепер бідує, не маючи де голови прихилити на старості літ... (М. Коцюбинський);

Тепер, на старість, не має де голову прихилити (М. Томчаній);

(129) Не ма́ти душі́ <�Не ма́ти нічо́го за душе́ю> – бути непорядним, недоброзичливим, жорстоким і т. ін.

Байдужий чиновник, холодна й пуста істота, яка нічого не має за душею (О. Полторацький);

Гей, а хто в кохання грає, Той приносить людям зло, Той душі, мабуть, не має (С. Воскрекасенко);

(130) Не ма́ти життя́:

а) (від кого, через кого – що і без дод.) жити неспокійно, нервувати, зазнаючи великих неприємностей від когось, від чогось; не бути спокійним.

На Щуку хтось бомагу [бумагу] в суд подав, Що буцімби вона такеє виробляла, Що у ставу ніхто життя не мав (Л. Глібов);

б) (без кого – чого.) тяжко переживати відсутність кого-, чого-небудь.

Не мали вони життя без дітей, без щоденних батьківських клопотів (з газ.);

(131) Не ма́ти [і] за Бо́же пошиття́ кого, зневажл. – вважати когось ні на що не здатним; зневажати.

Його ображає згадка про те, що молодший брат, которого [якого] він не мав і за Боже пошиття, знищив усі його заміри (М. Коцюбинський);

Спогорда дивився на оточення, декого не мав і за Боже пошиття, як мовиться (з газ.);

(132) Не ма́ти (нема́, нема́є) [й (ні, а́ні)] копі́йки (копійчи́ни, [ла́маного (рідко зла́маного)] гроша́) за душе́ю (рідко при душі́) – бути бідним, без грошей, без засобів до існування.

Зачинає жалуватися перед нею, що тепер тяжкі часи, немає при душі ані зламаного гроша (Л. Мартович);

Помітивши до себе увагу, старий скупо посміхнувся: – То й гроша не мав за душею, а тепер – двадцятьп'ятьтисячником [двадцятип'ятитисячником] став. Чув про таких? (П. Панч);

– Ви ж казали, що не маєте за душею ні копійчини, – в'їв батько. – Для вас витрушу останнє, – розщедрився дядечко (М. Стельмах);

(133) Не ма́ти [й (на́віть, жо́дного і т. ін.)] поня́ття (уя́влення) про кого – що і без дод. – зовсім нічого не знати про кого-, що-небудь; не бути обізнаним з чимсь.

Ви не маєте поняття, яка тут страшенна спекота (Леся Українка);

Ставало трохи страшно, коли зачинала [Маруся] ближче гадати про втечу. Куди йти, скільки часу, – не мала поняття (Г. Хоткевич);

Не мав Бородавка жодного уявлення про тактику і стратегію (З. Тулуб);

Багато його товаришів бачили .. тисячі речей, про які Гриша й уявлення не мав (В. Собко);

(134) Не ма́ти (не зна́ти) про́сві́тку:

а) (перев. за ким – чим.) бути постійно зайнятим чим-, ким-небудь, заклопотаним.

То він – Гнат – нероба, він, що так тяжко працював у своїм житті, що за роботою не знав просвітку! (М. Коцюбинський);

Варвара не мала просвітку за дітьми, сім'я зав'язала їй світ (К. Гордієнко);

б) бути позбавленим спокійного життя, душевного спокою; переживати, страждати.

Все життя не мали горяни просвітку. Думалось: ось-ось стане спокійніше і легше. Та де там (з газ.);

(135) Не ма́ти (не зна́ти) спи́ну (впи́ну) – бути нестримним у своєму вияві або в якихось діях.

Жаль у материнім серці не має спину, не знає угаву... (Панас Мирний);

Розходившися, Олдрідж, як дитина, вже не мав упину (О. Ільченко);

Людська радість сильніша за повідь. Вона не знає упину (С. Чорнобривець);

(136) Не ма́ти [ні (ані́)] найме́ншого розумі́ння про що – зовсім не розбиратися в чому-небудь; не бути обізнаним з чимсь. Нічого не знати про щось.

[Енн:] Ви не маєте найменшого розуміння про хороший тон і ввічливість (В. Собко);

(137) Не ма́ти ні кінця́ ні кра́ю (кінця́-кра́ю) – бути довгим, великим, тривалим, безконечним і т. ін.

Вузенька стежка, що вела до сусіднього села, пролягала між високим житом, вилася понад обміжками й, здавалося, кінця-краю не мала (Л. Яновська);

– Я степовик, і моя стихія – вільний рух по відстані, що не має кінця-краю (Т. Масенко);

Карнавал не мав ні кінця ні краю. Радість не визнає часу. Вона сміливо і щедро витрачає його, бо знає, що час – найдешевша річ на світі, дається зовсім даром (П. Загребельний);

(138) Не ма́ти нічо́го про́ти кого, чого і без дод. – бути згодним з ким-, чим-небудь; не заперечувати чогось.

Я не маю і не матиму нічого проти Вашого заміру пустити в люди “Серед степів”.. в збірникові (Панас Мирний);

– То ви ж не проти? – Зрозумійте, я не маю нічого проти наших суперсучасних рок-груп, чи то пак “гуртів”. Кожному своє (з газ.);

(139) Не ма́ти [нія́кого] ви́ходу – перебувати в дуже скрутному, безвихідному становищі.

Не маючи ніякого виходу, жінка звернулась до незнайомих людей із проханням допомогти їй (із журн.);

(140) Не ма́ти [нія́кого] ді́ла до кого – чого – не цікавитися ким-, чим-небудь.

Часом батьки не мають ніякого діла до того, чим займаються у вільний час їхні діти (з газ.);

(141) Не ма́ти [своє́ї] во́лі – легко піддаватися різним впливам; бути нестійким, нерішучим, безвольним.

Отже-таки вкінці послухав [Славко] просьби. Не мав своєї волі. Перед котрим чоловіком почував пошану, то не міг опертись його намові (Л. Мартович);

(142) Не ма́ти се́рця:

а) бути жорстоким, непорядним і т. ін.

– Серця не мають [пани]! Дитина недужа, вмирає, а ти, мати, на роботу іди?! (Панас Мирний);

б) (до кого – чого.) не ображатися на когось; бути байдужим до когось, до чогось.

Вона [Кобринська], певно, сердиться на мене за те, що я ухилялася від бібліотеки сеї [цієї], але щось я не маю серця до сього видання, і така се вже вузенька річечка, сі жіночі видання (Леся Українка);

Хоч бувало й обзивав мене пан Казимир “дурним бидлом”, а я на нього серця не мав (І. Муратов);

(143) Не ма́ти собі́ рі́вного (рі́вних, поді́бних), перев. де. – виділятися за якимись показниками; бути найкращим, найбільшим і т. ін. з-поміж усіх інших.

[Гелен:] Я рівного собі не маю тут з-поміж усіх владарів і героїв (Леся Українка);

А ось щодо верб, що ними уквітчане Бабине, то вони не мають собі подібних ніде в світі (П. Інгульський);

Слухаючи Хому, можна було подумати, що цей гвардійський стрілецький полк .. не має собі взагалі ніде рівного. Виходило так, що складається він всуціль з виняткових людей, з добірних героїв-богатирів (О. Гончар);

За кількістю видань і тиражами Біблія не має собі рівних у світі (із журн.);

(144) Не ма́ти спо́ко́ю від кого – чого і без дод. – постійно перебувати в стані тривоги, напруження і т. ін.; переживати.

Маланка не мала спокою. Чутки про землю ожили з весною, наче посходили з зіллям, укупі з ним розростались (М. Коцюбинський);

(145) Не ма́ти хребта́ прикри́ти чим – не мати в що одягтися.

Я не маю хребта чим прикрити (І. Франко);

(146) Не ма́ти царя́ в голові́ <�Не ма́ти Бо́га в животі́, а царя́ в голові́>, жарт., зневажл. – бути дурним, несерйозним, некмітливим і т. ін.

– Хай тільки [пан] одбере... Я йому такого пущу півня!.. – грізно каже Чіпка. Дід аж не стямився. – Що це ти кажеш, сину? Чи ти не маєш Бога в животі, а царя в голові? (Панас Мирний);

Царя в голові, як мовиться, не мають, а туди ж, керувати (з газ.);

(147) Не ма́ти ціни́:

а) бути позбавленим будь-якої вартості, значення і т. ін.; вважатися нічого не вартим.

Такий робітник, що невесело дивиться, може собі робити й найліпше, але для господаря його робота не має ціни: сам його вид, його ліниві рухи та його бурчання роблять йому більше шкоди, бо знеохочують других, заражають їх лінивством, бунтують їх (І. Франко);

[Диякон:] З нас кожен певен, що ціни не має в твоїх [єпископа] очах життя наземне, марне, що дух твій поривається на волю в горішні високості (Леся Українка);

б) бути важливим, дуже цінним, потрібним, значним, дорогим і т. ін.

Лікарські сили, зосереджені навколо Свиридова, все нарощувались і нарощувались, немов життя цього веснянкуватого учня ремісничого училища не мало ціни (Ю. Яновський);

Дружня допомога у скрутний час не має ціни (з газ.);

(148) Не ма́ти чим хребта́ (хребе́т, ті́ло і т. ін.) прикри́ти – бути дуже бідним, погано одягненим; обноситися.

Я не маю хребта чим прикрити (І. Франко);

Не мають чим тіло прикрити, шматка хліба не мають – страшно, що й таким є в декого життя (з газ.);

(149) От (рідше ось) тобі́ [й] ма́єш – уживається для вираження подиву, незадоволення і т. ін. з приводу чогось несподіваного, неприємного тощо; отак.

Роман позивав Семена за позичені гроші. Семен так і вдарився руками об поли. – От тобі маєш! – Що ж це за диво?.. (М. Коцюбинський);

– От тобі й маєш! – покликнула Софія. – А як же буде сьогодні? Гості теж будуть мерзнути, чи що? (Леся Українка);

– А може, той... може, таки, Мар'янко, підемо до кого?.. До Порфирія... – От тобі й маєш, – посміхається Мар'яна (І. Вирган);

[По] сім неді́ль на ти́ждень справля́ти (ма́ти) див. справля́ти;

Ру́ки [та но́ги] не зна́ють (не зна́ли, не ма́ють, не ма́ли) спочи́нку див. рука́;

(150) Що ма́є (ма́єш, є, було́ і т. ін.) си́ли (сил, ду́ху) – з усією енергією, з максимальним напруженням, завзяттям; дуже сильно.

А ти пляшки, Грицьку, й чарки Трощи, що маєш духу! (П. Гулак-Артемовський);

Ось почав він, що є сили, Жінку з хати викликать (І. Франко);

Бий тільки об камінь [мурену] що маєш сили, бо вкусить, наче собака (М. Коцюбинський);

Зінька бігла, що було сили, аж у вухах вітер свистів (А. Головко);

З розгону налетів [Саїд Алі], що було сили вклеїв приставу кулаком у пику (Іван Ле);

(151) Як ся ма́єш (ма́єте, ма́є і т. ін.) – усталена форма запитування про здоров'я, життя (при зустрічі, вітанні з кимсь).

[Виборний:] Помагай-бі, Наталко! Як ся маєш, як поживаєш? (І. Котляревський);

[Орленко:] Як ся має твоя небога – як її? Еге, Настя! (І. Кочерга);

Іван підійшов до старого гуцула і голосно привітався: – Здоровенькі були, діду Лукіяне! Як ся маєте? (І. Муратов);

– А-а-а, чумаченько винозорий, – мертво проскрипів Гарматій. Як ся маєш? – Хвалити Бога. – Молодець, молодець! Козарлюга з тебе хоч куди, справжня чумацька кров (М. Стельмах).