1. Великий тлумачний словник сучасної мови

мирний

I мирн`ий-а, -е, діал.

Який мирить.

|| у знач. ім. мирна, -ної, ж., діал. Домовленість про припинення ворожнечі.

II м`ирний-а, -е.

1》 Прикм. до мир I 2).

|| Який відбувається в умовах миру, не порушується війною.

|| Який діє або використовується в умовах миру, служить справі миру.

|| Пов'язаний з укладенням договору про мир.

Мирний договір — міжнародна угода, договір, на підставі якого припиняється стан війни.

2》 Позбавлений ворожих намірів; який провадить політику миру. Мирна держава.

|| Який спирається на політику миру.

|| Який виключає насильство.

|| Який не бере безпосередньої участі у воєнних діях: цивільний.

|| Який належить цивільному населенню.

3》 Схильний до злагоди, дружніх відносин; миролюбний, сумирний.

|| Який виражає злагоду, дружні відносини, миролюбство.

|| Оснований на згоді, дружньому ставленні; дружній.

4》 Який нічим не порушується, не переривається; спокійний, тихий.

|| Позбавлений тривоги, неприємних переживань.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Мирний — Ми́рний 1 іменник чоловічого роду, істота псевдонім Ми́рний 2 іменник чоловічого роду селище в Росії Орфографічний словник української мови
  2. мирний — (час) не воєнний; (- людність) цивільний; (- політику) миролюбний; (- вдачу) сумирний, невойовничий, неагресивний; (намір) миролюбний, не ворожий; (- життя) спокійний, тихий; (- співжиття) дружній, злагідний. Словник синонімів Караванського
  3. мирний — [мирнией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. мирний — МИ́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мир¹ 2. В мирне врем'я [час] запирався [Янус], коли ж із храму показався, Якраз війна і закипить (І. Котляревський); За мирного часу в тих бункерах зберігалось вино... Словник української мови у 20 томах
  5. мирний — ДРУ́ЖНІЙ (про ставлення, відносини тощо), БРАТЕ́РСЬКИЙ, БРА́ТНІЙ, БРАТЕ́РНІЙ рідше, БРА́ТСЬКИЙ рідше, ПРИ́ЯТЕЛЬСЬКИЙ, ПРИ́ЯЗНИЙ, ТОВАРИ́СЬКИЙ, ЛА́ГІДНИЙ, ДРУЖЕЛЮ́БНИЙ, ЗЛА́ГІДНИЙ розм.; МИ́РНИЙ, ДОБРОСУСІ́ДСЬКИЙ (між сусідами, країнами). Словник синонімів української мови
  6. мирний — Ми́рний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. мирний — МИ́РНИЙ, а, е. 1. Прикм. до мир¹2. В мирне врем’я [час] запирався [Янус], коли ж із храма показався, Якраз війна і закипить (Котл. Словник української мови в 11 томах
  8. мирний — Ми́рний, -а, -е Мирный. Дай же, Боже, щоб ваша спілка була мирна і жила в ладу та в мирі. Левиц. І. Словник української мови Грінченка