митник

ми́тник

-а, ч.

Службовець, який збирає мито.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. митник — ми́тник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. митник — МИ́ТНИК, а, ч. Службовець, який збирає мито. Заробляли не тільки воєводи, митники, крамарі й міняйли, але й човнярі, шинкарі й усі, хто давав подорожнім притулок (З. Словник української мови у 20 томах
  3. митник — Ми́тник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. митник — МИ́ТНИК, а, ч. Службовець, який збирає мито. Заробляли не тільки воєводи, митники, крамарі й міняйли, але й човнярі, шинкарі й усі, хто давав подорожнім притулок (Тулуб, Людолови, І, 1957, 166); З торгових податків особливо слід відзначити мито... Словник української мови в 11 томах
  5. митник — Митник, -ка м. Мытарь; сборщикъ пошлины, таможенный сборщикъ. Вх. Лем. 435. Посідало з Ісусом багато митників. Єв. Мр. II. 15. Словник української мови Грінченка