мордувати

мордува́ти

-ую, -уєш, недок., перех.

Завдавати комусь фізичного болю або моральних страждань; мучити, катувати.

|| Не давати спокою; хвилювати, тривожити.

|| безос.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. мордувати — мордува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. мордувати — (завдавати болю) мучити, катувати, о. топити лій; (не давати спокою) хвилювати, тривожити. Словник синонімів Караванського
  3. мордувати — див. карати; кривдити Словник синонімів Вусика
  4. мордувати — Мучити, вимучувати, вимучити, повимучувати, замучувати, замучити, позамучувати, змучувати, змучити, позмучувати, намучувати, намучити, понамучувати, перемучувати, перемучити, поперемучувати, помучувати, помучити, умучувати, умучити, повмучувати... Словник чужослів Павло Штепа
  5. мордувати — МОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого. Завдавати комусь фізичного болю або моральних страждань; мучити, катувати. Панів за те там мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (І. Словник української мови у 20 томах
  6. мордувати — МУ́ЧИТИ кого (завдавати мук, фізичних або моральних страждань; бути причиною, джерелом страждань), БОЛІ́ТИ кому, кого; КАТУВА́ТИ, ЗАКАТО́ВУВАТИ, МОРДУВА́ТИ, ЗАМОРДО́ВУВАТИ, НІ́ВЕЧИТИ... Словник синонімів української мови
  7. мордувати — Мордува́ти, -ду́ю, -ду́єш, -ду́є Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. мордувати — МОРДУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. Завдавати комусь фізичного болю або моральних страждань; мучити, катувати. Панів за те там мордовали [мордували] І жарили зо всіх боків, Що людям льготи не давали І ставили їх за скотів (Котл. Словник української мови в 11 томах
  9. мордувати — Мордува́ти, -ду́ю, -єш гл. Мучить, истязать, пытать. Ляхи його мордували, щоб пристав на унію: жар за халяви сипали і на колесо тягли. ЗОЮР. І. 263. Ріж і бий! Мордуй невіру бусурмана! Шевч. 59. Катувала, мордувала, та не помагало. Шевч. 22. Щоб тобі маму мордувало! (Брань). Чуб. І. 89. Словник української мови Грінченка