1. Великий тлумачний словник сучасної мови

наводити

I навод`ити-воджу, -водиш, док., розм.

Народити в якій-небудь кількості.

II нав`одити-джу, -диш, недок., навести, -еду, -едеш; мин. ч. навів, навела, навело; док., перех.

1》 Указувати шлях, приводити когось куди-небудь. Наводити на слід. Наводити мости.

2》 Націлюючись, спрямовувати щось на кого-, що-небудь. Наводити критику.

3》 Повідомляти, подавати щось (цитати, слова, цифри і т. ін.) для підкріплення своєї думки.

4》 перен. Спрямовувати, скеровувати кого-небудь на щось. Наводити на гріх. Наводити на розум.

5》 перен. Наштовхувати, навертати на здогад, думку, розмову і т. ін.; сприяти виникненню у кого-небудь думки, ідеї, мрії і т. ін.

6》 перен. Викликати якісь почуття (журбу, страх і т. ін.).

7》 розм. Народжувати в якій-небудь кількості.

8》 розм. Приводити у великій кількості.

9》 Наносити туш, чорнило, фарбу і т. ін. на поверхню чого-небудь. Навести брови.

10》 Приводити що-небудь до певного стану, надавати чомусь певного вигляду, певної якості і т. ін.

11》 Споруджувати, устатковувати (міст, переправу і т. ін.).

12》 діал. Наколочувати у великій кількості.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наводити — (при стрілянні — шукати ціль) наставляти, направляти, спрямовувати. Словник синонімів Полюги
  2. наводити — наво́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. наводити — (поліцію) приводити; (на слід) спрямовувати, скеровувати, (кріс — ще) рихтувати, націлювати; (слова) цитувати; (на гріх) штовхати, спонукати; (жах) викликати, наганяти, завдавати чого; (на думку) наштовхувати, напроваджувати; (лад) робити; (міст) перекидати, прокладати, споруджати. Словник синонімів Караванського
  4. наводити — [наводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
  5. наводити — НАВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. наві́в, навела́, ло́; док. 1. кого. Приводити куди-небудь у великій кількості. Громада .. рушила на ведмедів дивитись, що цигани навели в село (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. наводити — наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) кого і без додатка. Навчати когось не робити безглуздих вчинків, діяти розважливо, обдумано; наставляти. — Це дяка така матері, що тебе на розум наводила?... Фразеологічний словник української мови
  7. наводити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
  8. наводити — Наво́дити, -во́джу, -во́диш; наво́дь, -во́дьмо, -во́дьте; див. наве́сти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. наводити — НАВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. наві́в, навела́, ло́; док., перех. 1. Указувати шлях, приводити когось куди-небудь. Ой ти, Ярославе, І всі Всеславові внуки!.. Словник української мови в 11 томах
  10. наводити — Наво́дити, -джу, -диш сов. в. наве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Наводить, навесть. 2) Направлять, направить. Учительку розумну матимеш, — наведе на добро. Св. Л. 83. Молоді хазяї, думає, чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. Словник української мови Грінченка