наводити

(поліцію) приводити; (на слід) спрямовувати, скеровувати, (кріс — ще) рихтувати, націлювати; (слова) цитувати; (на гріх) штовхати, спонукати; (жах) викликати, наганяти, завдавати чого; (на думку) наштовхувати, напроваджувати; (лад) робити; (міст) перекидати, прокладати, споруджати.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. наводити — (при стрілянні — шукати ціль) наставляти, направляти, спрямовувати. Словник синонімів Полюги
  2. наводити — наво́дити дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  3. наводити — [наводиетие] -оджу, -диеш; нак. -од', -од'теи Орфоепічний словник української мови
  4. наводити — I навод`ити-воджу, -водиш, док., розм. Народити в якій-небудь кількості. II нав`одити-джу, -диш, недок., навести, -еду, -едеш; мин. ч. навів, навела, навело; док., перех. 1》 Указувати шлях, приводити когось куди-небудь. Наводити на слід. Наводити мости. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. наводити — НАВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. наві́в, навела́, ло́; док. 1. кого. Приводити куди-небудь у великій кількості. Громада .. рушила на ведмедів дивитись, що цигани навели в село (Г. Словник української мови у 20 томах
  6. наводити — наво́дити (наверта́ти) / навести́ (наверну́ти) на ро́зум (на ум) кого і без додатка. Навчати когось не робити безглуздих вчинків, діяти розважливо, обдумано; наставляти. — Це дяка така матері, що тебе на розум наводила?... Фразеологічний словник української мови
  7. наводити — ВЕСТИ́ (спрямовувати рух кого-небудь, допомагати або примушувати йти куди-небудь), ПРОВА́ДИТИ, ПРОВОДЖА́ТИ, ПРОВО́ДИТИ, ПРИВО́ДИТИ (зі собою); ВВО́ДИТИ (УВО́ДИТИ), ЗАВО́ДИТИ, ВПРОВА́ДЖУВАТИ (УПРОВА́ДЖУВАТИ), ЗАПРОВА́ДЖУВАТИ (в межі чогось); ВИВО́ДИТИ... Словник синонімів української мови
  8. наводити — Наво́дити, -во́джу, -во́диш; наво́дь, -во́дьмо, -во́дьте; див. наве́сти́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. наводити — НАВО́ДИТИ, джу, диш, недок., НАВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. наві́в, навела́, ло́; док., перех. 1. Указувати шлях, приводити когось куди-небудь. Ой ти, Ярославе, І всі Всеславові внуки!.. Словник української мови в 11 томах
  10. наводити — Наво́дити, -джу, -диш сов. в. наве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Наводить, навесть. 2) Направлять, направить. Учительку розумну матимеш, — наведе на добро. Св. Л. 83. Молоді хазяї, думає, чому й на пуття не навести. Св. Л. 244. Словник української мови Грінченка