1. Словник синонімів Караванського

навмисний

Умисний, ЗУМИСНИЙ, (із злим наміром) зловмисний.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навмисний — (який здійснюється свідомо) зумисний, нарочитий, (з метою наголосити) підкреслений, демонстративний. Словник синонімів Полюги
  2. навмисний — навми́сний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. навмисний — наумисний, -а, -е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навмисний — НАВМИ́СНИЙ, НАУМИ́СНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Знову отцеві Йосипові вчувся навмисний лукавий підступ (Б. Антоненко-Давидович); Та навмисна суворість, якою він відгородився від мене, враз ніби розтанула (М. Словник української мови у 20 томах
  5. навмисний — НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Словник синонімів української мови
  6. навмисний — Навми́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. навмисний — НАВМИ́СНИЙ, НАУМИ́СНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Все це надзвичайне, таємниче і немов навмисне (Смолич, II, 1958, 13); За зовнішньою стриманістю, навмисною суворістю тону у віршах М. Бажана відчувається палкий романтичний пафос (Іст. укр. літ., II, 1956, 87). Словник української мови в 11 томах