1. Словник синонімів Караванського

навмисне

пр., навмисно, ЗУМИСНО, нароком, нарочито, на зло, свідомо, спеціяльно.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навмисне — навми́сне прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. навмисне — див. навмисно Словник синонімів Вусика
  3. навмисне — наумисне, присл. Те саме, що навмисно, наумисно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. навмисне — НАВМИ́СНЕ, НАУМИ́СНЕ, присл. З певним наміром, з певною метою. Гетьман звелів покинути цтанці та ще й довірився зрадливому хлопові, що навмисне завів нас у цю пастку! (А. Словник української мови у 20 томах
  5. навмисне — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм. Словник синонімів української мови
  6. навмисне — Навми́сне, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. навмисне — НАВМИ́СНЕ, НАУМИ́СНЕ, присл. Те саме, що навми́сно, науми́сно. Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали надалі (Вас., II, 1959, 85); [Василь:] А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  8. навмисне — Навмисне нар. Нарочно, умышленно, намѣренно. Словник української мови Грінченка