1. Словник української мови у 20 томах

навмисне

НАВМИ́СНЕ, НАУМИ́СНЕ, присл.

З певним наміром, з певною метою.

Гетьман звелів покинути цтанці та ще й довірився зрадливому хлопові, що навмисне завів нас у цю пастку! (А. Кащенко);

Почав він панську посуду бити: отсе було несе в пекарню чи з пекарні посуду, набере її повно, та наумисне або споткнеться, або підковзнеться – посуда лу-лус! (О. Кониський);

Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали надалі (С. Васильченко);

В джерелах слова – душі криниця, а рідна мова – як чарівниця. Звичайний приклад візьму навмисне, краса ж така в нім, що серце стисне (Д. Білоус);

Господарка навмисне ввімкнула репродуктор: не вистачало, щоб він спізнився на роботу (В. Дрозд);

Години того дня тяглися ніби навмисне повільно (Любко Дереш).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. навмисне — навми́сне прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  2. навмисне — пр., навмисно, ЗУМИСНО, нароком, нарочито, на зло, свідомо, спеціяльно. Словник синонімів Караванського
  3. навмисне — див. навмисно Словник синонімів Вусика
  4. навмисне — наумисне, присл. Те саме, що навмисно, наумисно. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. навмисне — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм. Словник синонімів української мови
  6. навмисне — Навми́сне, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. навмисне — НАВМИ́СНЕ, НАУМИ́СНЕ, присл. Те саме, що навми́сно, науми́сно. Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали надалі (Вас., II, 1959, 85); [Василь:] А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (Кроп. Словник української мови в 11 томах
  8. навмисне — Навмисне нар. Нарочно, умышленно, намѣренно. Словник української мови Грінченка