навмисне
Навмисне
нар. Нарочно, умышленно, намѣренно.
Джерело:
Словник української мови Грінченка
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навмисне — навми́сне прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
- навмисне — пр., навмисно, ЗУМИСНО, нароком, нарочито, на зло, свідомо, спеціяльно. Словник синонімів Караванського
- навмисне — див. навмисно Словник синонімів Вусика
- навмисне — наумисне, присл. Те саме, що навмисно, наумисно. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навмисне — НАВМИ́СНЕ, НАУМИ́СНЕ, присл. З певним наміром, з певною метою. Гетьман звелів покинути цтанці та ще й довірився зрадливому хлопові, що навмисне завів нас у цю пастку! (А. Словник української мови у 20 томах
- навмисне — НАВМИ́СНО (НАВМИ́СНЕ) (з певним наміром, із певною метою), УМИ́СНО (УМИ́СНЕ), ЗУМИ́СНЕ (ЗУМИ́СНО) рідше, НАРОЧИ́ТО, СПЕЦІА́ЛЬНО, НАУМИ́СНО (НАУМИ́СНЕ) рідше, ВМИ́СНЕ (ВМИ́СНО) рідше, НАРО́КОМ розм., ЗНАРО́ШНЕ розм. Словник синонімів української мови
- навмисне — Навми́сне, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навмисне — НАВМИ́СНЕ, НАУМИ́СНЕ, присл. Те саме, що навми́сно, науми́сно. Навмисне ми ніколи не шукали собі веселощів, ми їх одкладали надалі (Вас., II, 1959, 85); [Василь:] А Степанида хитра! Як тільки зустрінеться, то, мов наумисне, моргає на мене (Кроп. Словник української мови в 11 томах