навмисний
НАВМИ́СНИЙ (який робиться з наміром, свідомо), УМИ́СНИЙ (ВМИ́СНИЙ), ЗУМИ́СНИЙ рідше, НАРОЧИ́ТИЙ, СВІДО́МИЙ (звичайно щодо вартого осуду вчинку); ДЕМОНСТРАТИ́ВНИЙ, ПІДКРЕ́СЛЕНИЙ (на якому спеціально наголошується). Говорити з навмисною суворістю; Коли зачулось знову ніби умисне гучне бряжчання клямкою і ключем, ..він мусив тікати до себе (О. Досвітній); Тую вмисну їдовитість зрозумів і Володимир (А. Кримський); У мистецтві, в літературі, приміром, нарочита, зумисна оригінальність породжує всякі дадаїзми, абстракціонізми і т. п. (М. Рильський); — Мені й Іванові Степановичу щось не хочеться обвинувачень у свідомому шкідництві (Ю. Шовкопляс); Коли в дверях.. з'являється дружина, він їй.. з підкресленою пошаною передає листа (М. Стельмах).
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- навмисний — (який здійснюється свідомо) зумисний, нарочитий, (з метою наголосити) підкреслений, демонстративний. Словник синонімів Полюги
- навмисний — навми́сний прикметник Орфографічний словник української мови
- навмисний — Умисний, ЗУМИСНИЙ, (із злим наміром) зловмисний. Словник синонімів Караванського
- навмисний — наумисний, -а, -е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Великий тлумачний словник сучасної мови
- навмисний — НАВМИ́СНИЙ, НАУМИ́СНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Знову отцеві Йосипові вчувся навмисний лукавий підступ (Б. Антоненко-Давидович); Та навмисна суворість, якою він відгородився від мене, враз ніби розтанула (М. Словник української мови у 20 томах
- навмисний — Навми́сний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- навмисний — НАВМИ́СНИЙ, НАУМИ́СНИЙ, а, е. Зробл., вчинений з наміром, свідомо; умисний. Все це надзвичайне, таємниче і немов навмисне (Смолич, II, 1958, 13); За зовнішньою стриманістю, навмисною суворістю тону у віршах М. Бажана відчувається палкий романтичний пафос (Іст. укр. літ., II, 1956, 87). Словник української мови в 11 томах