нагороджуваний
нагоро́джуваний
-а, -е.
Дієприкм. пас. теп. і мин. ч. до нагороджувати.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- нагороджуваний — нагоро́джуваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
- нагороджуваний — ім. Священнослужитель, якого нагороджують або нагороджуватимуть певною церковною нагородою за особливі заслуги перед Церквою Словник церковно-обрядової термінології
- нагороджуваний — НАГОРО́ДЖУВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. до нагоро́джувати¹; // у знач. прикм. Ми кладемо перед себе “нагородні листи” і заходжуємося скрипіти перами. Спочатку вказуємо короткі соцдемографічні дані нагороджуваного бійця (Є. Доломан); // у знач. ім. Словник української мови у 20 томах